www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психосоціальні аспекти реабілітації інвалідів з різною соматичною патологією
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психосоціальні аспекти реабілітації інвалідів з різною соматичною патологією

ПСИХОСОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ З РІЗНОЮ СОМАТИЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

С.М. Мороз,
І.П. Кущ
Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності

   У статті розкрито психосоціальні аспекти реабілітації інвалідів, доведено необхідність розгляду ситуації отримання статусу інваліда як кризи розвитку індивіда, яка передусім зумовлена проблемами в соціальній ситуації інваліда.
   Ключові слова: психологічна та соціальна реабілітація, інвалідність, реабілітаційний потенціал, психосоціальні аспекти реабілітації.
   ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
   Сучасні підходи до дослідження інвалідності розглядають інвалідність не як зниження професійних можливостей або повну нездатність займатися трудовою діяльністю, а як обмеження життєдіяльності, що включає до себе різні сфери функціонування особистості в соціумі [9]. Таке обмеження життєдіяльності (згідно з “Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності здоров'я”, 2001) характеризується як наслідок або результат складних взаємовідносин між зміною здоров'я індивіда, особистісними та зовнішніми факторами, представленими умовами, в яких проживає людина. У зв'язку з основними видами обмеження аналізуються можливості самообслуговування, пересування, трудової діяльності, орієнтування, контролю за своєю діяльністю, навчання, спілкування, міжособистісної взаємодії, соціального функціонування в цілому [4, 9].
   Поряд з цим, необхідно зазначити, що ця постановка питання лише частково зачіпає сферу глибинних психологічних переживань особистості, її внутрішніх та міжособистісних конфліктів, емоційних напруг і несприятливих станів [4], а психосоціальні аспекти реабілітації інвалідів з різною соматичною патологією, попри всю актуальність, висвітлені недостатньо, що й визначило мету нашої роботи.
   РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ
   Сила впливу різних стресових факторів, викликаних ситуацією встановлення інвалідності, визначається не лише інтенсивністю больових відчуттів, складністю перебігу основного захворювання, його лікування і тим, що з цим пов'язано, а також важливістю для хворого самого факту переходу в новий статус і всім, що цей статус обумовлює [4, 6]. Таким чином, саме смислове навантаження ситуації є додатковим стресовим впливом. Для хворого одночасно встановлюються кілька обмежувальних параметрів у його суб'єктивній реальності, його внутрішньому світі. Так, його статус хворого відтепер є незворотним, він визначається не тільки показниками стану організму, а й закріплюється соціальними нормативами. Найчастіше довго існуючі обмеження в ситуації хронічного захворювання, що незначно непокоїли раніше, перетворюються у сприйнятті на ущербність, яка багато в чому ініціюється втратою статусу самостійного індивіда, що потенційно має багато можливостей, припущенням про неможливість або незгоду оточуючих на виконання звичних “ролей” у міжособистісних відносинах [4]. У такій ситуації відбувається повне включення людини, її душевності у перетворення ситуації: її світогляд, ідеологія, погляди, установки, життєвий досвід, потреби піддаються перегляду і критичному аналізу. Часто такий перегляд підштовхує хворого до висновку про значне погіршення всіх аспектів його життя. У такій ситуації вагомість цієї зміни стає найбільш сильним психотравмуючим фактором [2, 7].
   Отже, у ситуації інвалідності ми маємо справу з проблемою, в якій важливість інформації (а не ускладнення реальної дійсності), призводить до виникнення внутрішнього конфлікту, нерозв'язного для конкретної людини. У разі коли інвалід примиряється зі зміною статусу, коли він може не тільки виправдати, але й визначити вигоду переходу в новий статус, залишається післядія первинного психологічного напруження значущої ситуації, яке згодом виявляється через різні захисні реакції, в тому числі й дезадаптивні. Крім того, за такого розвитку ситуації формуються емоційно забарвлені групи переживань і уявлень, які негативно впливають на психіку за будь-якої, навіть незначної, згадки про перехід у статус інваліда [4].
   Ситуація набуття статусу інваліда значно змінює функціонування особистості в соціумі, знижує рівень самооцінки хворого, вимагає перебудови всіх життєвих орієнтирів і тому може бути віднесена до стресових ситуацій значною мірою вираженості [4]. Таким чином, вона стає психотравмуючою, тобто здатною викликати ті чи інші невротичні або соматовегетативні симптоми та розлади. Перш за все, проявляються негативні емоційні реакції: страх, депресія, тривога, дратівливість, посилення невротичних і астенічних станів, які виявляли в людини на різних стадіях перебігу та лікування основного соматичного захворювання. Значно збільшується частота та інтенсивність переживань, викликаних непереборним захворюванням, зміною працездатності, сімейного стану, всього соціального статусу хворої людини. Але найбільш значним впливом можна вважати процес перебудови всієї особистості хворого, що виражається у формуванні в умовах інвалідизації аномальних і егоцентричних установок, захисних і компенсаторних особистісних утворень, змін життєвої спрямованості і самосвідомості. Виникнення додаткових клінічних симптомів ускладнює перебіг основного захворювання, призводить до появи нових ускладнень у соматичному стані хворого. Таким чином, слід говорити про необхідність комплексно розглядати зміни, що відбуваються: індивідуальну значущість, соціальну навантаженість, емоційну включеність та інші важливі складові захворювання, на яке страждає конкретна особистість.
   Індивідуальний перебіг хвороби пов'язаний із можливістю переносити страждання, встановлювати відносини з іншими людьми з приводу пережитого страждання [1, 3]. Таким чином, на рівні індивідуального змісту хвороба пов'язана зі встановленням міжособистісних відносин і ставленням до самого себе.
   Соціальний зміст хвороби передусім пов'язаний з необхідністю для інших людей, які не є носіями хвороби, піклуватися про хвору людину, тобто розподіляти між собою і хворою людиною ступінь відповідальності за характер і перебіг її хвороби, за життя людини, яка страждає. Лікування хвороби як позбавлення від страждання може бути предметом взаємодії різних людей: як самого хворого - того, хто страждає, так і інших людей, у професійні обов'язки яких входить полегшення страждань.
   Помічаючи зміни власного життя, його перетворення, викликане хворобою, людина виявляє активне бажання зрозуміти, що означає ця подія для всього наступного життя і яких зусиль необхідно вжити, щоб, по можливості, зберегти якість життя, яка хоч б відносно задовольнятиме її.
   Сам факт хвороби (появи хворобливих відчуттів), заломлюючись через призму вже сформованих потреб і мотивів, набуває різного за своїм індивідуальним наповненням особистісного змісту. Хвороба як подія життя завдяки власній активності пацієнта виявляється включеною, вбудованою в складну ієрархічну систему смислової сфери особистості [4].
   Таким чином, інвалідність є складною психотравмуючою ситуацією, яка запускає механізм кризового стану людини. Головне у змісті цієї кризи - накопичення суперечностей у вже сформованій актуальній соціальній ситуації: між можливостями і системою смислових зв'язків зі світом, між зовнішніми обставинами та внутрішніми умовами розвитку. Під соціальною ситуацією в такому разі розуміється не просто середовище, те, що знаходиться поза людиною у вигляді сукупності об'єктивних зовнішніх факторів, а особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов.
   Дійсно, найбільш травматичні зміни у зв'язку з інвалідністю відбуваються в соціальній ситуації: змінюється рівень психічних можливостей здійснення діяльності, людина вимушена відмовитися від звичної професійної діяльності, переживає необхідність зміни професії, часто з об'єктивних і суб'єктивних причин обмежується професійна діяльність у цілому, в крайніх випадках йдеться про повну втрату працездатності. Хворий перетворюється на об'єкт сімейної опіки, відбувається ізоляція від звичного соціального оточення, обмежується коло контактів з оточуючими людьми. Формується своєрідна одновершинність мотиваційної сфери: будь-які події в житті хворого інтерпретуються ним з позиції шкоди чи користі здоров'ю [4, 6]. Зміна об'єктивного місця, яке посідає людина в житті, а тим самим - її внутрішньої позиції стосовно всіх обставин життя викликає зсув усіх життєвих інтересів, зміну ієрархії мотивів і потреб. Хвороба може змінити всі перспективи людського життя, характер її орієнтації на майбутнє [5, 8].
   Ще один важливий момент спостерігається в тому, що людина потрапляє в нову життєву ситуацію з уже сформованими раніше особливостями психічної організації: особливостями когнітивної сфери, мотиваційною структурою особистості, рівнем оцінки своїх можливостей і очікувань [4, 6]. Людина активно внутрішньо намагається адаптуватися в новій ситуації, внаслідок чого формується нова внутрішня життєва позиція, що супроводжується формуванням особистісних новоутворень -компенсаторних, пристосувальних, але найчастіше дезадаптивних: невротичних, психопатоподібних або патохарактерологічних [7].
   Проведений аналіз ситуації інвалідності дозволив виділити основні фактори патогенного впливу ситуації інвалідності (рис. 1).

Рис. 1

   Як видно із запропонованої схеми, основна спрямованість патогенного впливу має переважно соціально обумовлений характер через зміну соціального статусу хворого, структури його міжособистісної взаємодії. Переоцінка і знецінення власного минулого досвіду й усвідомлення незворотності патологічного розвитку хоча і відбуваються на рівні рефлексії та внутрішньоособистісних процесів, здійснюються тільки з обов'язковим включенням у цей процес соціального стану хворого.
   Окремо слід зазначити те, що при аналізі факторів, які враховуються у процесі встановлення хворому групи інвалідності, ті порушення, які розвиваються під впливом описаних факторів, також стають патогенними.
   Отже, науково обґрунтоване і ефективне ведення психопрофілактичної і психокорекційної роботи з хворими можливе лише з урахуванням психосоціальних змін життя хворих в умовах соматичного захворювання.
   ВИСНОВКИ
   Установлення інвалідності при хронічних соматичних захворюваннях є кризою розвитку особистості і хронічною психотравмуючою ситуацією, що викликає зміни функціонування особистості на всіх рівнях, і передусім - на рівні міжособистісної взаємодії. При цьому виявлені порушення носять якісно інший характер, ніж у ситуації хронічної соматичної хвороби, що протікає без порушення соціального функціонування особистості.
   Підвищення ефективності реабілітації інвалідів із хронічними соматичними захворюваннями можливе за рахунок включення в комплекс діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів психотерапевтичного впливу на сферу міжособистісних відносин інваліда на всіх етапах реалізації індивідуальної програми реабілітації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бройтигам В. Психосоматическая медицина : кратк. учебн. / В. Бройтигам, П. Кристиан, М. Рад ; [пер. с нем. ГА. Обухова, А.В. Бруенко]. - М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. - 376 с.
2. Кроник А.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: психология значимых отношений / А.А. Кроник, Е.А. Кроник. - М. : Мысль, 1989. - 204 с.
3. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология / В.Д. Менделевич. - М. : МЕД-Пресс-информ, 2002. - 588 с.
4. Михайлов Б.В. Инвалидность как хроническая психотравмирующая ситуация / Б.В. Михайлов, СМ. Мороз // Архив психиатрии. - 2008. - Т. 14. - № 2 (53). - С. 4-8.
5. Михайлов Б.В. Психотерапия / [Б.В. Михайлов. СИ. Табачников, И.С Витенко, В.В. Чугунов]. - Харьков, 2002. - 762 с.
6. Мороз СМ. Психосоматические состояния (классификация, клиника, принципы терапии) / СМ. Мороз // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2005. - № 1(7). - С. 87-89.
7. Мороз СМ. Структура психосоматических расстройств при основных терапевтических инвалидизирующих заболеваниях / СМ. Мороз // Журнал психиатрии и медицинской психологии. -2004.-№4(14).-С. 58-61.
8. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику /В.В. Николаева. - М. : Изд-во МГУ, 1987. - 170 с.
9. Професійна реабілітація інвалідів : довід.-метод, посіб. / [Упорядн.: А.В. Іпатотов, О.В. Сергієні, Т.Г. Войтчак та ін.] ; за ред. В.В. Арунича. - Дніпропетровськ : Пороги, 2005. -227 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com