www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості вияву синдрому «професійного вигорання» у працівників державної податкової служби України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості вияву синдрому «професійного вигорання» у працівників державної податкової служби України

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ СИНДРОМУ “ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ” У ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Т.В. Грубі
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

   У статті розкрито особливості вияву синдрому “професійного вигорання” у працівників державної податкової служби України. Проаналізовано основні складові “професійного вигорання”. Виділено та розподілено на групи симптоми, з яких складається синдром “професійного вигорання”.
   Ключові слова: працівники державної податкової служби; синдром “професійного вигорання”, основні складові “професійного вигорання”, симптоми “професійного вигорання”.
   ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
   В умовах соціально-економічних змін ситуація в державній податковій службі України є досить неоднозначною та складною, що, у свою чергу, вимагає від працівників великих адаптаційних можливостей, мобілізації сил, призводить до травматизації психічного стану податківців, негативно позначається на їх фізичному та психічному здоров'ї. Тому для більшості податківців стоїть питання його збереження. На сьогодні ні науковці, ні адміністрація державної податкової служби України не приділяли належної уваги вирішенню цього питання.
   Отже, мета дослідження полягає у визначенні особливостей прояву синдрому “професійного вигорання” у працівників державної податкової служби України та з'ясуванні психолого-організаційних умов його попередження.
   РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ
   У науковій літературі існує багато визначень синдрому “професійного вигорання”. На наш погляд, найбільш точним для працівників державної податкової служби України є визначення синдрому “професійного вигорання” як результату складної взаємодії індивідуальних особливостей податківця, його міжособистісних стосунків, професійної і робочої ситуації, в якій він знаходиться.
   Теоретичний аналіз літератури [2, 6, 8, 13, 15] дозволив нам розглядати синдром “професійного вигорання” як трикомпонентну систему, яка складається з емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції власних особистісних досягнень.
   Розвитку синдрому “професійного вигорання” передує період підвищеної активності, коли фахівець повністю занурений у роботу, забуває про власні потреби, потім наступає перша ознака - емоційне виснаження. Емоційне виснаження виражається у емоційному перенапруженні, у відчутті спустошеності, вичерпаності емоційних ресурсів та відчуття втоми, що не минає після нічного сну. Після періоду відпочинку (вихідні, відпустка) такі прояви зменшуються, проте після повернення в колишню робочу ситуацію поновлюються. Фахівець відчуває, що більше не може віддаватися роботі, як раніше.
   Відчуваючи хронічне емоційне напруження, податківець прагне якимось чином зменшити його або взагалі позбутися, часто - свідомо або мимоволі - фізично і психологічно дистанціюється від своїх партнерів по спілкуванню. Деперсоналізація фахівця пов'язана з виникненням байдужого негативного і навіть цинічного ставлення до людей, з якими він працює. Податківець використовує деперсоналізацію як спробу справитися з емоційними стресорами на роботі зміною свого співчуття до клієнта через емоційне відчуження. Контакти з клієнтами стають знеособленими і формальними. Виникають негативні установки, які спочатку можуть бути латентними, тобто мати прихований характер і виявлятися у внутрішньому роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводить до конфліктів. Деперсоналізацію розглядають як зміну самосвідомості, для якої характерне відчуття втрати власного “Я” і болісне переживання відсутності емоційної залученості стосовно роботи та близьких. Деперсоналізація можлива здебільшого при психічних захворюваннях, а також в легкій формі у здорових людей при емоційних перевантаженнях [10, 11]. Втрачається інтерес до клієнта, у нашому випадку, до платника податків, який сприймається як неживий предмет, присутність якого деколи неприємна.
   Третя ознака синдрому “професійного вигорання” - редукція професійних досягнень, або відчуття втрати власної ефективності, що виявляється в заниженні оцінки власної компетентності, зменшенні цінності своєї діяльності, негативному ставленні до себе як до особистості, з'являється байдужість до роботи. Фахівець не бачить перспектив власної професійної діяльності, знижується задоволення роботою, втрачається віра у свої професійні можливості.
   На думку К. Маслач [15], психокорекція ефективна тільки на перших двох стадіях. Після переходу розвитку синдрому на третю стадію “професійне вигорання” усувається тільки за допомогою тривалої глибинної психотерапії.
   “Вигорання” супроводжується психологічним, емоційним, а інколи й фізичним відходом від активності у відповідь на надмірний стрес або незадоволеність. Аналіз теоретичної літератури [1, 7, 9, 12, 14, 16-19] та аналіз практичної діяльності працівників державної податкової служби [3, 4, 5] дозволив нам виділити симптоми “професійного вигорання” та розподілити їх на п'ять основних груп: 1) психофізичні симптоми; 2) емоційні симптоми; 3) поведінкові симптоми; 4) інтелектуальний стан; 5) соціально-психологічні симптоми.
   1. Наслідки тривалого стресу як причина виникнення синдрому “професійного вигорання” позначаються на фізичному стані фахівця. До психофізичних симптомів належать: почуття постійної втоми не тільки увечері, але й уранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми); відчуття емоційного і фізичного виснаження; загальна астенія (слабкість, знесилення, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників); постійні безпричинні головні болі; нудота, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея; різке зменшення або збільшення ваги; порушення сну, повне або часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або навпаки, неможливо заснути увечері до 2-3 год ночі і “важке” пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу); постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня; загострення хронічних захворювань; утруднене або прискорене дихання, порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні; помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху,нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів; відсутність апетиту або, навпаки, переїдання; поганий загальний стан здоров'я; сприйнятливість до змін зовнішнього середовища; запаморочення, надмірне виділення поту, тремтіння; гіпертонія (підвищений тиск); подразнення на шкірі, виразки, нариви; зниження сексуальної активності; серцево-судинні хвороби, м'язові болі тощо.
   2. Емоційні симптоми: зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію); байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості); постійне відчуття млявості; підвищена дратівливість на незначні події; втрата почуття гумору; невмотивоване постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (переживання почуття провини, невпевненості, образи, сорому, скутості); брак емоцій; негативізм в роботі і особистому житті; нездатність ухвалювати рішення; відчуття розчарування, образи; розвиток різних фобій; відчуття фрустрації, безпорадності, безнадійності, невпевненості; відчуття загнаності в клітку; дратівливість, агресивність, підозрілість, недовіра до партнера; формальне та відчужене мислення; нав'язливі думки (зробити щось наперекір, помститися тощо); тривожність, посилення ірраціонального неспокою, важко зосередитися; нервовий плач; істерики; душевні страждання; почуття самотності; поганий настрій і пов'язані з ним емоції (цинізм, песимізм, відчуття безнадійності, апатія, спустошеність).
   3. Поведінкові симптоми: ухиляння від професійної діяльності; працівник змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно з'являється і рано йде з роботи); незалежно від об'єктивної необхідності працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; керівник відмовляється від ухвалення рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим; відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів; невиконання важливих, пріоритетних завдань і “застрягання” на дрібних деталях; зменшення (звуження) репертуару робочих дій; зменшення кількості контактів з колегами, клієнтами; відмова від звичних контактів або принаймні значне їх обмеженням, що викликає стійкі, тривалі й болісні переживання самотності, безпорадності, безнадійності; не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій; дистанціювання від співробітників та платників податків, підвищення неадекватної критичності; відчуття некомпетентності в професійній діяльності; зростаюча радикальність негативних оцінок оточуючих та їх діяльності; робочий час більше 45 годин на тиждень; під час робочого дня з'являється втома і бажання “вирватись”, відпочити, мале фізичне навантаження; нещасні випадки (наприклад, травми, падіння, аварії тощо); імпульсивна емоційна поведінка; працівник легко “вибухає” через несуттєві речі; нестача енергії та ентузіазму.
   4. Інтелектуальний стан: відчуття, що робота стає все важчою, а виконувати її все складніше; бажання працювати зникає; зменшення інтересу до нових теорій та ідей у роботі; труднощі в концентрації уваги; зменшення інтересу до альтернативних підходів у розв'язанні проблем; ригідність у мисленні (“застрягання” на одному виді діяльності, труднощі в адаптації до нової ситуації); зростання нудьги, туги, апатії або брак авантюризму, смаку та інтересу до життя; надання переваги стандартним шаблонам, рутині, ніж творчому підходу; цинізм або байдужість до нововведень та новітніх підходів; пасивна участь або відмова від участі в розвиваючих експериментах (тренінгах, освітніх курсах); формальне виконання роботи.
   5. Соціально-психологічні симптоми: часті нервові “зриви” (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, “відхід у себе”); почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що “щось не так, як треба”); почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось “не вийде” чи з чимось не вдасться впоратися; загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу “Як не старайся, все одно нічого не вийде”); втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; деперсоналізація; зниження рівня ентузіазму, загальна негативна установка на життєві перспективи; відчуття всемогутності (влада над долею платника податків); відчуття непотрібності, незадіяності; підвищене відчуття відповідальності за платників податків; дистанціонування від платників податків і прагнення до дистанціонування від колег; нестача часу або енергії для соціальної активності; зменшення активності й інтересу до дозвілля, хобі; соціальні контакти обмежуються роботою; погіршення взаємин з іншими як удома, так і на роботі; відчуття ізоляції, нерозуміння інших і іншими; відчуття браку підтримки з боку сім'ї, друзів, колег; девіантні форми поведінки (надмірне невиправдане зловживання алкоголем, тютюном, кавою чи наркотиками тощо). На сьогодні виділяють близько ста симптомів, які так чи інакше пов'язані з синдромом “професійного вигорання”. Симптоми цього синдрому не мають чіткої специфіки і можуть варіюватися від легких поведінкових реакцій (дратівливість, стомлюваність наприкінці робочого дня тощо) до психосоматичних та невротичних розладів.
   ВИСНОВКИ
   Фахівці у сфері “професійного вигорання” [2, 9, 13, 15 та ін.] вважають, що розвиток синдрому “професійного вигорання” не обмежується професійною сферою, і його наслідки починають помітно позначатися на особистому житті людини, її взаємодії з іншими людьми. Болісне розчарування в роботі як у способі отримання сенсу змінює життєву позицію.
   “Професійне вигорання” має складний симптомокомплекс, що складається з набору негативних показників, під впливом яких руйнується особистість фахівця. Він не може використовувати притаманні йому особистісні можливості і засоби у зв'язку зі станом психічної втоми або втрачає свої трудові уміння і навички. У результаті відбуваються порушення і деформація професійної діяльності, знижується результативність праці в цілому.
   У зв'язку з цим профілактиці і забезпеченню психічного здоров'я працівника податкової служби України необхідно приділяти особливу увагу і сприяти створенню системи психологічної допомоги у формі тренінгових програм із профілактики синдрому “професійного вигорання”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрумова А.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика / А.Г. Абрумова // Психологический журнал. - 1985. - № 6. - С. 107-115.
2. Бойко В.В. Энергия эмоций / В.В. Бойко. - 2-е изд., доп. и перераб. - СПб. : Питер, 2004. - 474 с.
3. Грубі Т.В. Психологічні особливості професійної діяльності працівників державної податкової служби України / Т.В. Грубі // Актуальні проблеми психології. - К., 2008. - Т. 1 - Ч. 21-22. - С 72-76.
4. Грубі Т.В. Психологічні чинники “професійного вигорання” працівників державної податкової служби України / Т.В. Грубі // Актуальні проблеми психології. - К., 2008. - Т. 1. - Ч. 20 - С 42-45.
5. Касьяненко М.М. Організація роботи та управління органами державної податкової служби України : навч. посіб. / М.М. Касьяненко, М.В. Гринюк, П.В. Цимбал. - Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. - 229 с
6. Леонова А.Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса / А.Б. Леонова // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - 2001.- № 11.-С. 2-16.
7. Ложкин Г.В. Психическое “выгорание” лидера / Г.В. Ложкин, A.M. Выдай // Персонал. - 1999. - № 6. - С. 36-43.
8. Макарова А.Г. Синдром “эмоционального выгорания” /А.Г. Макарова // Психотерапия. - 2003. - № 11. - С. 20-25.
9. Орел В.Е. Феномен “выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы / В.Е. Орел // Психологический журнал. - 2001. - Т. 22. - № 1. - С. 90-101.
10. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / под. ред. С.А. Боровикова, Т.П. Водолазскова. - СПб. : Изд-во С.-П. ун-та, 1991. - 151 с.
11. Психология: словарь / А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. - 2-е изд., исправл. и доп. - М. : Политиздат, 1990. - 494 с.
12. Самоукина Н.В. Синдром “профессионального выгорания” / Н.В. Самоукина
13. Синдром “професійного вигорання” та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти ; за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. - К. : Міленіум, 2004. - 264 с
14. Юрьева Л.Н. “Профессиональное выгорание” у медицинских работников: формирование, профилактика и коррекция / Л.Н. Юрьева. - К. : Сфера, 2004. - 272 с.
15. Maslach, С, Goldberg, J. Prevention of burnout: New perspectives / C. Maslach, J. Goldberg // Applied and Preventive Psychology. - 1998. - V. 7. — P. 63-74.
16. Neils, Henry. 13 Signs of Burnout and How to Help You Avoid It. 2005 / from the World Wide Web
17. Ross, C. Stress and burnout
18. Greenberg, J. Behavior in organizations understanding and managing the human side of work / J. Greenberg, A. Baron Robert. - USA : Prentice-Hall, Inc. - 1997. - P. 230-243.
19. Kahili, S. Interventions for burnout in the helping professions: A review of the emperical evidence / S. Kahili // Canadian Journal of counseling review. - 1988. - Vol. 22(3). - P. 310-342.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com