www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості переживання межи суб’єктивного теперішнього
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості переживання межи суб’єктивного теперішнього

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ МЕЖИ СУБ'ЄКТИВНОГО ТЕПЕРІШНЬОГО

О.В. Полунін

   Стаття присвячена феноменології переживання теперішнього та індивідуальним особливостям переживання межи суб’єктивного теперішнього. Дослідження ґрунтується на ідеї, що переживання теперішнього властиве потоку свідомості як такому, при цьому плин часу конституюється самим потоком свідомості, як це зазначав Е.Гуссерль (1962). Згідно з експериментальними результатами (Роїипіп, 2000, Полунін 2007) суб'єктивне теперішнє складається з двох елементів потоку свідомості: транзитивного і субстантивного. При цьому межа суб'єктивного теперішнього маніфестується транзитивним переживанням. В даному дослідженні було підтверджено, що транзитивний елемент потоку свідомості формує межі теперішнього, описано особливості його переживання індивідом; поглиблено концепцію (Полунін, 2007), за якою суб'єктивне теперішнє визначається, як відрізок потоку свідомості, який лежить між двома послідовними транзитивними переживаннями.
   Ключові слова: психологічний час, суб'єктивне теперішнє, транзитивний елемент.
   Статья посвящена феноменологии переживания субъективного настоящего и индивидуальным особенностям переживания границы субъективного настоящего. Исследование опирается на идею о том, что переживание настоящего присугце потоку сознания как таковое, при этом поток времени конституируется самим потоком сознания, на что указывал еще Э.Гуссерль (1962). В соответствии с экспериментальными результатами (Роїипіп, 2000, Полунін 2007), субъективное настоящее образуется двумя элементами потока сознания: транзитивным и субстантивным. При этом граница настоящего формируется транзитивным переживанием. В исследовании подтвержден феномен формирования границ субъективного настоящего транзитивным элементом потока сознания, описаны особенности его переживания; углублена концепция (Полунин, 2007), согласно которой субъективное настоящее определяется как отрезок потока сознания, который лежит между двумя последовательными транзитивными переживаниями.
   Ключевые слова: психологическое время, субъективное настоящее, транзитивный элемент.
   The article deals with phenomenology of experiencing the subjective present time and individual characteristics of its experiencing. The study is based on the idea that experiencing the present time is inherent in the stream of consciousness, and the stream of consciousness constitutes the time flow, what was admitted by E.Husserl (1962). As experimental findings show (Polunin, 2000, Polunin 2007), the subjective present moment comprises two types constituents of the stream of consciousness: the substantive one and the transitive one. The transitive part forms the bounds of the subjective present time moment. This finding was replicated in the study; described are the characteristics of experiencing the bounds of the present time moment, and the concept of the present time moment (Polunin, 2007) is further developed. According to this concept the subjective present time moment is defined as a segment of the stream of consciousness that is delimited by two successive consciously perceived transitive experiences. Key words: psychological time, subjective present moment, transitive parts.
   1. Суб'єктивне теперішнє: актуальність дослідження
   Час як метафізична складова світогляду та наукової парадигми відбиває у собі базовий вимір, який охоплює практично будь-який людський досвід. Попри виокремлення у часовому вимірі трьох модусів - минулого, теперішнього та майбутнього, у безпосередній даності людині відоме лише теперішнє. Актуалізоване минуле і уявлене майбутнє розгортаються саме у теперішньому. У теперішньому розгортається потік свідомості індивіда, цим самим визначається інтерес до проблеми теперішнього в межах психології. З іншого боку, якщо виходити з того, що суб'єктивний час не є вмістилищем, а в першу чергу продуктом функціонування психіки, то постає питання про конституювання когнітивною системою суб'єктивного переживання плину часу та суб'єктивного теперішнього. Питання, що таке теперішнє було предметом досліджень як філософів (Св.Августин, І.Кант, Г.В.Ф.Лейбниць, Е.Гуссерль, Ю.Б.Молчанов, Аскин), так і ряду психологів. Психологи, В.Джеймс (1909), В.Штерн (1935), П.Фресс (1985), Дж.А.Мішон (1978), Р.Блок (1979) Д.Елькін (1962), Б.Й.Цуканов (1994) та інші присвятили значну кількість досліджень проблемі психологічного часу та вивченню суб'єктивного теперішнього. Мета їхніх досліджень полягає у розкритті природи психологічного часу, у розумінні сутності суб'єктивного теперішнього, феноменології його проявлення та у вимірюванні його тривалості.
   В психології до цього часу не склалась однозначна позиція щодо дефініції суб'єктивного теперішнього. Свідченням тому є істотні розбіжності у відповідях різних дослідників на однакові питання щодо суб'єктивного теперішнього. У психофізиці межі теперішнього визначаються не безпосередньо переживанням часу, а здатністю випробуваного порівнювати певні характеристики стимулів. Французький дослідник, П.Фресс (1985), під теперішнім розумів безпосередньо сприйняте. Теперішнє для нього лежить у межах перзистенції сприйнятих стимулів, і організація зазначених стимулів визначає його тривалість, яка не перевищує 5 секунд. Німецький дослідник сприйняття часу, Е.Пьоппель (Е.Рцрреї, 1985, 1994), поставив цілу низку експериментів для вивчення суб'єктивного теперішнього. Він дослідив часову структуру поведінки, часову побудову мови і поезій. При цьому він приходить до результату, за яким поведінка є структурованою в часі. Патерни поведінки змінюються кожні 3 секунди і цей інтервал за, Пьоппелем, інтерпретується як суб'єктивне теперішнє. Інші автори (Sommer, 1968) вважають, що суб'єктивне теперішнє визначається часовим ресурсом робочої пам'яті. Український психолог Б.И.Цуканов (1994), виходячи із запропонованої ним власної одиниці часу індивіда або X - типу індивіда, та, спираючись на запропоновані тривалості суб'єктивного теперішнього іншими дослідниками, вважав, що тривалість суб'єктивного теперішнього дорівнює 4т і коливається в межах від 2,8 до 4,4 секунд, зважаючи на те, що ф може набувати значення від 0,7 сек до 1,1 сек. Зазначені підходи до вивчення суб'єктивного теперішнього полягають в тому, що та чи інша змінна, що варіюється в експерименті самим дослідником (порівнюваність стимулів, відтворюваність певної організації стимулів або часового патерну поведінки), приймається як параметр для визначення часових меж суб'єктивного теперішнього. Однак в цих експериментах залишається поза увагою саме переживання теперішнього, релевантний внутрішній досвід випробуваного.
   Інший підхід полягає у безпосередньому зверненні до суб'єктивного досвіду переживання плину часу з метою визначення меж теперішнього. В межах цього підходу було запропоновано концепцію, за якою суб'єктивне теперішнє є цілісним ґештальтом у потоці свідомості, який будується з двох типів переживань: субстантивного і транзитивного (Polunin, 2000, 2002; Полунін, 2007). Субстантивне переживання відображає зміст, який несе в собі теперішнє, а транзитивне переживання формує межі теперішнього. Згідно з отриманими результатами, поява транзитивного переживання в потоці свідомості є невід'ємною умовою для закінчення актуального теперішнього і початку наступного. Таким чином суб'єктивне теперішнє визначається як відрізок потоку свідомості,який лежить між двома транзитивними переживаннями, які слідують одне за одним і свідомо сприймаються особою. При цьому субстантивний і транзитивний елементи потоку свідомості слід розуміти в сенсі, який надають їм Е. Гуссерль (1962), Ліншотен (1961), Макс (1992).
   У згаданому вище дослідженні (Polunin, 2000, Полунін, 2007) за транзитивно-субстантивною шкалою відбувалась одночасна оцінка субстантивного і транзитивного елементів потоку свідомості. За таких умов на оцінку властивостей зазначених елементів потоку свідомості могло вплинути їхнє взаємне співвіднесення випробуваним. Відповідно постає питання, як оцінюватимуться якості межи теперішнього, якщо не відбуватиметься одночасна оцінка субстантивного елементу потоку свідомості? Чи дійсно межа теперішнього за своїми властивостями є транзитивним елементом потоку свідомості? Для відповіді на це питання та для досягнення більшої надійності результатів отриманих раніше (Полунін, 2007) було виконано нове дослідження, у якому випробувані оцінювали тільки властивості переживання межи суб'єктивного теперішнього. При цьому гіпотеза полягає у тому, що межа теперішнього конституюється у потоці свідомості появою транзитивного переживання. Для перевірки гіпотези було проведено експеримент, у якому переслідувались дві мети: (1) оцінка якостей переживання межи теперішнього безвідносно до оцінки якостей субстантивного переживання, то б то безвідносно до оцінки якостей змісту самого теперішнього та (2) вивчення особливостей динаміки тривалості суб'єктивного теперішнього. Друга мета не розглядатиметься у цій статті, увагу буде зосереджено на перевірці надійності встановлених раніше результатів (Полунін, 2007) щодо транзитивності межи теперішнього.
   Метод. На початку досліду випробувані виконували пробне відмірювання тривалості суб'єктивного теперішнього протягом 4-6 хвилин за тим самим методом безперервного відмірювання тривалості, як у попередніх експериментах (Polunin, Vitouch, 1998; Полунін, 2007). В ході такого відмірювання випробуваний натискає на кнопку кожний раз, коли переживає закінчення відрізку теперішнього. Після того, як експериментатор був впевненим у вірному розумінні і дотриманні випробуваним інструкції щодо відмірювання суб'єктивного теперішнього починалась основна фаза досліду. Випробуваний виконував безперервне відмірювання тривалості суб'єктивного теперішнього протягом 24-36 хвилин. Одним із його завдань, згідно з інструкцією, була концентрація уваги на власному переживанні межи теперішнього з метою подальшої оцінки якості цього переживання. Крім того перебіг досліду був розподілений на 3 хвилинні фази, у яких випробуваний послідовно тримав очі закритими, потім відкритими. Цей фактор було введено для вивчення особливостей динаміки тривалості теперішнього і його роль не розглядатиметься у цій статті. Після відмірювання тривалості теперішнього виконувався у скороченій формі інтроспективний аналіз, подібний до того, який було раніше описано (Полунін, 2007). Мета інтроспективного аналізу полягала у відтворенні так званої послідовності А - В переживань при відмірюванні теперішнього, де А переживання символізує зміст теперішнього, та В переживання відображує досвід, який виникає на самій межи теперішнього. Інтроспективний аналіз також забезпечував впевненість, що випробувані оцінюватимуть за транзитивно-субстантивною шкалою саме якості В-переживання, тобто межі теперішнього. Наступним кроком випробуваний оцінював властивості межи теперішнього за транзитивно-субстантивною шкалою. Використовувався німецько-мовний варіант шкали з незначними змінами, а саме, кількість субшкал була збільшена до 14 (див. табл. 1). У дослідженні взяли участь 18 німецькомовних студентів з Швейцарії1 (з них 9 чоловічої статі). Середній вік випробуваних склав 26,7 років.
   Результати. Оцінка властивостей межи суб'єктивного теперішнього (В-елементу потоку свідомості) наводиться у таблиці 1. Згідно з результатами середні оцінки за всіма субшкалами окрім 12 (статичне - динамічне) лежать у від'ємній частині шкали, що відповідає транзитивному переживанню та співпадає з результатами попередніх досліджень. Зазначимо, що у попередньому дослідженні проведеному за участі студентів-випробуваних з Київського університету ім. Т.Шевченка (Полунін, 2007) субшкала “статичне - динамічне” також виявилась непридатною для диференціації транзитивного елементу потоку свідомості. Тож у подальшому вона не має використовуватись для диференціації транзитивного та субстантивного елементів потоку свідомості щонайменше в рамках відмірювання тривалості суб'єктивного теперішнього. В цілому ж можна говорити про відтворюваність результатів попередніх досліджень (Polunin, 2000, Полунін, 2007). Межа теперішнього має ключові ознаки транзитивного переживання, вона є вербалізуємою, такою, що має походження із внутрішнього світу суб'єкта, інтуїтивною, цілісною в самій собі, то б то як казав Е.Гуссерль (1962) закритою для аналізу. Межа теперішнього походить, на переконання суб'єкта, від відчуттів, а не від раціонального мислення та є до певної міри завжди подібною самій собі, що власно і забезпечує її сталу впізнаваємість випробуваним. Результати дослідження повторно підтверджують гіпотезу про те, що межа теперішнього представлена у потоці свідомості транзитивним елементом. Підтверджується і запропоноване раніше визначення суб'єктивного теперішнього як відрізку потоку свідомості, що лежить між двома послідовними транзитивними переживаннями.

Таблиця 1

   Враховуючи, що ще наприкінці XIX сторіччя В.Штерн (1897) запропонував визначення теперішнього як розповсюдженого в часі цілісного в собі відрізку потоку свідомості, слід вказати на близькість штернівської концепції і отриманих нами результатів.Істотна відміна полягає однак у визначенні межи теперішнього та розкритті її природи у даному та попередніх дослідах (Polunin, 2000, Полунін, 2007). Якщо за В.Штерном теперішнє це відрізок з потоку свідомості між моментами фізичного часу t та t , то за отриманими нами результатами це не будь-які моменти часу t та t , а саме ті моменти, коли в потоці свідомості з'являється транзитивне переживання. Цей крок відображує перехід від розуміння теперішнього як фізичного інтервалу до його розуміння як відрізку потоку свідомості обмеженого певними подіями у самому потоці свідомості, а саме появою транзитивного елементу.
   Досвід суб'єктивного переживання межи теперішнього Визначення суб'єктивного теперішнього як відрізку потоку свідомості між двома послідовними транзитивними переживаннями є визначенням теперішнього, яке спирається виключно на події в потоці свідомості, а тому психологічним по своїй сутності. З тим щоб розкрити зв'язок запропонованого визначення і досвіду окремої особи, звернемось до прикладів індивідуального переживання межи теперішнього. Проілюструємо, що саме розуміють випробувані, коли вони кажуть, що межа теперішнього це кінець певного сегменту думок, або це певне тілесне відчуття. Випробуваний T.J., 39 років, Dr.phil., психолог. На питання, що спонукало Вас натискати на кнопку при відмірюванні теперішнього, він дає наступну відповідь: “Закінченість думок, цілісні блоки думок сприймаються як теперішнє. Натискання на кнопку при відмірюванні теперішнього, це як точка при розмові. Таким чином закінчується речення. При цьому ця точка з'являється сама собою”.
   2 Випробувана S., 28 років. Досвід переживання межи теперішнього вона описує наступним чином: “Змістовно мислення не має нічого спільного з натисканням на кнопку (мається на увазі, що мислення має інший предмет, а не проблему вибору моменту для натискання на кнопку - О.П.). Але через натискання мислення розділяється на частини. Темп натискання визначає темп мислення.” І далі вона продовжує: “Натискання на кнопку все опорожняє”. “У цей момент “зростає енергія” і через це стає можливим новий старт (вона має на увазі початок нового потоку думок -О.П.). При цьому цей старт поєднаний з глибоким падінням до “самої землі” і лише потім, звідти може починатись нове.” Щодо появи у потоці свідомості межи теперішнього надає вона ще і таке описання: “Цей прорив є приємним, це момент свободи, в цей момент можна краще діяти і змінювати напрямок дій. Себе більше не відчуваєш зв'язаним із старою метою”. Далі вона додає: “Концентруватись на таких моментах не приємно, бо переживається менше, і ти вільна від стимулів”.
   3 Випробувана А., 26 років, поділилась наступним досвідом, набутим підчас експерименту. “Кнопку натискаєш також тоді, коли зовнішні стимули відволікають від потоку думок”. “На межи теперішнього стаєш свідомим свого стану”. “Теперішнє відображує зміну станів, і закінчення теперішнього є межею між станами”. “На межи теперішнього відбувається зміна актуальної картини”. І потім вона додає: “Переживання межи теперішнього є дещо сумним, але незрозуміло сумним”.
   4 При цьому вона має на увазі, що майже не можливо віднести до чогось конкретного цей сум, він не піддається атрибуції. Випробуваний L., 29 років, надає таку відповідь на питання, яким було переживання межи теперішнього: “Це “як відпустити”, щось накопичується і потім розчиняється”. “Це як полегшення”.
   5 Випробуваний М6., 24 роки, зазначив: “Теперішнє для мене це коротка послідовність картин, спогад”. Межа теперішнього переживалася “як швидке включення “зуму” (збільшення), як перехід: нечітко => чітко”. При цьому як нечітка картина для нього виступає межа теперішнього, а як чітка - вже наступна картина з наступного теперішнього. Через своєрідне наведення чіткості і збільшення образу з межи теперішнього відкривається нове теперішнє з новим, зрозумілим змістом. Разом з цим, межа сама по собі є миттєвим, але зв'язуючим елементом. Вона є завжди подібною самій собі незалежно від того, якого змісту виникне із неї субстантивне переживання. Щодо відмірювання теперішнього з відкритими очима цей випробуваний повідомив про наявність відчуття неспокою, легкої знервованості, які виникали безпосередньо перед появою межи теперішнього. “Це як легке збудження у череві. Це з'являється завжди, хоча і не на однаковій часовій відстані. Воно не є неприємним, але все ж таки це певне напруження. Це напруження походить із середини і готує до сприйняття чогось нового”.
   7 Випробуваний А., 26 років, описує свої переживання на межи теперішнього наступним чином: “Більше нічого не існує; стимул закінчився, вичерпався; внутрішня пустота, вакуум; момент не охоплений свідомістю, ланцюг асоціацій замкнувся”. Бути на межи для нього це як бути “пустим”, “бути стривоженим”, “бути залишеним самотнім”, “зовнішні стимули зникли. Все зовнішнє не очікувано відпадає”.
   8 Досвід, що виникає при переживанні межи теперішнього характеризується певною символічністю і емоційною окрасою. Його можна описати такими якісними контінуумами “втрата самовідчуття > неспокій”, “звільнення від зовнішнього > саморефлексія > задоволення”, “прилив енергії > готовність діяти”. Разом з тим деякі випробувані повідомляють про виникнення відчуття тривоги, коли вони цілком відриваються від “світу речей” на межи теперішнього. Визначальним для межи теперішнього є завершення однієї секвенції думок, або візуального ґештальту, через що надається певна цілісність відрізку досвіду у рамках теперішнього. Разом з тим з межи теперішнього мимоволі виникає наступна послідовність думок, виникнення якої залишається поза зрозумілістю для випробуваного. Досвід переживання теперішнього випробуваних різних національностей (німців, українців, швейцарців), який отримано у цьому та попередньому дослідженнях (Polunin, 2000, Полунін, 2007) має подібну побудову і спільні риси у описанні. У цьому сенсі описаний досвід переживання межи теперішнього щонайменше у європейській культурі виглядає універсальним за своєю структурою.Висновки і перспективи. В експерименті підтверджено результати попередніх досліджень (Polunin, 2000, Полунін, 2007), згідно з якими суб'єктивне теперішнє є сегментом потоку свідомості, межи якого визначаються появою у потоці свідомості транзитивного елементу. Роль транзитивного елементу потоку свідомості та його відношення до субстантивного елементу можна метафорично описати словами одного з випробуваних: “Переживання В відноситься до А як зчіпки вагонів до самих вагонів, як звук барабану до плину усієї мелодії.” Очевидно, що транзитивне переживання, або елемент В, відіграє особливу роль у потоці свідомості. Вдаючись до метафори випробуваного зазначимо, що вагони можуть існувати і без “зчіпок”, але вони не зможуть утворити без них цілісного потягу. Говорячи про роль транзитивного елементу потоку свідомості, варто припустити, що він створює підґрунтя для суб'єктивної цілісності свідомості, для формування її самототожності. Ця думка вже була висловлена Е.Гуссерлем
   9: “потік свідомості сам конституює власну цілісність”. Результати цього та попереднього досліджень підтримали цю думку. Зазначене конституювання внутрішньої цільності потоку свідомості спирається на саморефлексію, яку несе в собі транзитивне переживання на межи теперішнього. Воно робить можливою рефлексію актуального стану “Я” через короткочасну елімінацію “світу речей”. Завдяки цьому виникає досвід “буття при самому собі” і “буття самим собою”. У цьому проявляється роль транзитивного переживання як синтезатора і фактора стабільності самості індивіда, гарантується уникнення його розчинення у нескінченному світі речей, який представлено субстантивним переживанням. Тож якщо вплив множини зовнішніх стимулів і створює переживання плину досвіду, цей плин організується і перетворюється на досвід плину часу завдяки транзитивним елементам. Ймовірно, чергування субстантивних і транзитивних елементів потоку свідомості конституює в цілому переживання плину часу, а не тільки переживання суб'єктивного теперішнього.
   Транзитивне переживання є цікавим також через те, що воно виконує фактично подвійну функцію. Цей елемент потоку свідомості (а) розділяє одне теперішнє від іншого, але (б) разом з цим поєднує у одне ціле інформацію, що лежить між двома послідовними межами теперішнього і формує із неї цілісне субстантивне переживання. Завдяки цьому конституюється кінцевість субстантивних переживань. При цьому залишається до певної міри відкритим питання: чому у потоці думок або у потоці досвіду формуються завершені сегменти; що саме, обмеження ресурсу робочої пам'яті, чи обмеження ресурсу уваги, спричиняє зазначене формування сегментів досвіду; де і як на нейрональному рівні готується поява межи теперішнього; чому вона з'являється у потоці свідомості саме в цей, а не у інший момент. Відкритим до певної міри є і питання про те, як саме формується і розгортається кожне наступне субстантивне переживання; яку роль при цьому відіграють увага, робоча пам'ять та довготривала пам'ять. Як відбувається формування змісту наступного субстантивного елементу точно сказати не можна, але його можна описати словами Макса, “маргінальне переживання є потенційно тематичним, так само як і тематичне переживання потенційно може бути маргінальним. Кожному тематичному переживанню належить “двір” нетематизованого”
   10. Межа теперішнього є також своєрідними воротами для несвідомого. Початок транзитивного переживання описується частиною випробуваних як короткотривале спустошення потоку свідомості. Це спустошення є своєрідним звільненням від “світу зовнішніх стимулів”. Випробуваний у такий момент відчуває певний внутрішній вакуум, він не думає ні про що конкретно, потік свідомості неначе втрачає звичайний зміст. Завдяки цьому відкриваються для свідомості переживання, які до цього “маскувались” за наповненістю потоку свідомості множиною стимулів із зовнішнього світу. Саме в такий момент може виникати неатрибуйоване почуття внутрішнього неспокою або задоволення. В цьому сенсі застосування методу відмірювання суб'єктивного теперішнього і вивчення особливостей переживання межи теперішнього може мати певні перспективи і в клінічній психології.

ЛІТЕРАТУРА

1. Fraisse, P., Psychologie der Zeit: Konditionierung, Wahrnehmung, Kontrolle, Zeitschatzung, Zeitbegriff, Milnchen; Basel: E.Reinhard, 1985.
2. E.Husserl, Husserliana, Gesamte Werke, Band IX, Phanomenologische Psychologie, Den Haag, Martinus Nijhoff, 1962.
3. Husserl, E., Husserliana, Gesamte Werke, Band X, Zur Phanomenologie des inneren Zeitbewusstseins (1893-1917), Den Haag, Martinus Nijhoff, 1962.
4. Linschoten, J. Auf dem Wege zu einer phanomenologischen Psychologie. Die Psychologie von William James, Berlin, Walter de Druyter&Co, 1961.
5. Max, H. Phanomenologische Psychologie: Grundlagen und Entwicklungen. -Heidelberg: Asanger, 1992.
6. Poppel, E., Grenzen des Bewusstseins. Tiber Wirklichkeit und Welterfahrung, Deutsche Verlagsanstalt, Stuttgart, 1985.
7. Poppel, E., Zeitliche Organisation menschlichen Erlebens // Jahrbuch 1994 der Deutschen Akademie der Naturforscher Leopoldina (Halle/Saale), LEOPOLDINA (R.3), 40 (1995), s.313-320.
8. Полунин А.В. Свободное субъективное отмеривание как метод для исследования восприятия времени. // Современная психология: Материалы третьих Костюковских чтений - в 2-х томах, - Киев, 1994. - Том 1, ст. 77 - 79.
9. Полунін О.В. Психологічне дослідження феноменології переживання теперішнього. // Психологія і суспільство, 2007, №4, ст. 138-143
10. Polunin, О. & Vitouch, О., Kontinuierliche Abschatzung der subjektiven Zeit. Eine experimentelle Methode zur Untersuchung des Zeiterlebens. // Poster am 41. Kongress der Deutschen Gesellschaft fur Psychologie in Dresden, 1998.
11. Polunin, O. Subjektive Gegenwart und ihre Grenzen // In Abstract-CD-ROM zum 42.Kongress der Deutschen Gesellschaft fur Psychologie (DGPs) Fridrich-Schiller-Universitat Jena / Deutschland (24.9. - 28.09.2000), Pabst Science Service, 2000.
12. Polunin, O. Dauer der subjektiven Gegenwart. Alte Frage und neue Antwort // Abstraktband. Der 43. Kongress der DGPs, Alexander von Humboldt-Universitat zu Berlin, 2002, S.436.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com