www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Соціально-психологічні передумови постановки молоддю життєвих завдань з психологічного здоров’я
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціально-психологічні передумови постановки молоддю життєвих завдань з психологічного здоров’я

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОСТАНОВКИ МОЛОДДЮ ЖИТТЄВИХ ЗАВДАНЬ З ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ'Я

Ж. В. Сидоренко

   В статті розглядаються теоретичні підходи до вивчення соціально-психологічні передумов озадачування молоддю з психологічного здоров'я. Визначені мотиваційно-смислові, міжособистісні, життєво-досвідні, особистісні передумови та їх значення в процесі постановки життєвих завдань молоддю з психологічного здоров'я.
   Ключові слова: життєві завдання, психологічне здоров'я, мотиваційно-смислові чинники, міжособистісна взаємодія, життєвий досвід, молодь.
   В статье рассматриваются теоретические подходы к изучению социально-психологических предпосылок постановки задач молодежи с психологического здоровья. Определены мотивационно-смысловые, межличностные, личностные предпосылки, фактор жизненного опыта, а также их значение в процессе постановки жизненных задач молодежи по достижению психологического здоровья. 
   Ключевые слова: жизненные задачи, психологическое здоровье, мотивационно-смысловые факторы, межличностное взаимодействие, жизненный опыт, молодежь.
   In the article, the theoretical approaches to research on social-psychological prerequisites for setting the task of psychological health by young people are considered. Studied were the motivational and notional, interpersonal, and personal preconditions, the factor of life experience, as well as their significance for the process of setting the life task of psychological health by youth.
   Key words: life tasks, psychological health, motivational and notional factors, interpersonal interaction, life experience, personal preconditions, youth.
   Актуальність. В умовах сучасного нестабільного суспільства є актуальним вивчення шляхів моделювання майбутнього молоддю. Процес постановки життєвих завдань все частіше опиняється в полі наукових досліджень соціальних психологів. Дослідження соціально-психологічних передумов озадачування з психологічного здоров'я є важливим задля оптимізації позитивних життєвих виборів, пов'язаних зі зміцненням здоров'я, підвищенням життєстійкості, адаптаційних ресурсів та особистісним зростанням молоді.
   Розробка проблеми. Термін “життєві завдання” був запропонований А. Адлером, вивчався як екзистенціальними психологами (С.Кьєркегор, А.Ленгле) так і представниками когнітивного підходу через життєві завдання і стратегії (Дж.Норем), “особистісні плани” (Б. Літтл), еволюційні завдання розвитку особистості (Е.Еріксон).На сьогоднішній день є важливим розуміння життєвих завдань як способу самоздійснення особистості (В.А.Роменець, А.В. Петровський, Т.М.Титаренко, Л.В.Сохань). Останнім часом процес постановки життєвих завдань досліджується вітчизняними психологами як чинник моделювання самоздійснення особистості в соціумі (Титаренко Т. М., Лепіхова Л. А., Лазаренко Б. Г., Т.О. Ларіна, О.Я. Кляпець та ін.). Водночас, питання озадачування молоді з психологічного здоров'я вивчалось не достатньо, тому доцільним є дослідження даного процесу та його соціально-психологічних передумов.
   Метою статті є теоретичний аналіз соціально-психологічних передумов постановки молоддю життєвих завдань з психологічного здоров'я.
   Як зазначає Т. М Титаренко, людина ставить перед собою завдання, намагаючись планувати своє життя, конструювати себе в бажаному майбутньому. Завдання мають різний масштаб, різну значущість для особистісного зростання [21].
   На основі теоретичного аналізу робіт науковців (І. Б Дубровіної, А. В.Шувалова, О. В. Завгородньої, А. Маслоу, К. О.Абульханової-Славської) ми прийшли до розуміння психологічного здоров'я як процесу гармонійного особистісного опрацювання життєвого досвіду в напрямку самоздійснення особистості. Виходячи з такого розуміння даного поняття, було виділено чотири основних компоненти в його структурі: самоактуалізація, людяність, життєздатність та самопізнання.
   Натомість, масштабний процес озадачування з психологічного здоров'я в нашому баченні є квантуванням окремих завдань, спрямованих на реалізацію певних компонентів психологічного здоров'я. Так, наприклад, екзистенціальну задачу самостановлення за А. Ленгле можна розглядати на рівні таких фундаментальних завдань як: справитись зі світом з його умовами та можливостями; справитись з життям: ростом, визріванням, труднощами існування; відкритись своєму майбутньому, присвятити себе смислу [13, с.50].
   Процес озадачування, як одна з ланок структури діяльності особистості, має певне мотиваційне підґрунтя. Розглянемо мотиваційно-смислові чинники озадачування з психологічного здоров'я.
   В процесі постановки життєвих завдань людина керується певними смислами, мотивацією, цінностями, що втілюються в життєвих домаганнях [21]. Звісно, потребнісно-мотиваційна сфера тісно пов'язана з аксіологічною, тому, як зауважує Г.А. Балл, ідентифікація особистості з певною цінністю спонукатиме до її реалізації [4]. Отже, можна говорити, що визнання особистістю певних цінностей та смислів є однією з передумов їх досягнення. Відповідно до мети дослідження нас цікавлять цінності психологічного здоров'я, а саме, самоактуалізації, самопізнання, людяності, життєздатності. На основі робіт вчених екзистенціально-гуманістичної парадигми психологічно здоровій людині притаманні вищі, духовні, просоціальні, гуманістичні цінності, водночас, їх визнання виступає мотивуючою силою озадачування з досягнення психологічного здоров'я. При цьому, А. Маслоу, вважає, що цінність самоактуалізації потенційно закладена в кожній людині. Проте, актуалізація даної потреби, а значить і озадачування з психологічного здоров'я, буде залежати від задоволеності ієрархічно нижчих потреб [14].
   З іншого боку, за В. Франклом, людина відчуває фундаментальну потребу створення смислу, що виступає важливим аспектом її самопізнання [22]. Орієнтація на самопізнання особливо актуальна в юнацькому віці, що підтверджують дослідження ціннісно-смислової сфери студентської молоді [3] та має враховуватись як одна з важливих передумов постановки життєвих завдань з психологічного здоров'я. Найвищий рівень особистісного здоров'я Б. С. Братусь розглядає як просоціальний, що характеризується спрямованістю на досягнення альтруїстичних цінностей [5, с.102]. Останнє, згідно, визначеної нами структури психологічного здоров'я, представляє складову такого конструкта як людяність, що поєднує в собі гуманістичні цінності, здатність до створення конструктивних стосунків та притаманну лише людині, суб'єктність щодо свого життя. (А. В. Шувалов, А. Адлер) Цікаво, що згідно досліджень О. А. Кондрашихіною, гуманістична система цінностей є особистісною передумовою здатності до фасилітаційних впливів [12], тобто, благотворного впливу на оточення, що визнається науковцями як ознака психологічного здоров'я (О. В. Завгородня, С. Л. Рубін штейн), і може бути включена в структуру людяності.
   Таким чином, ідентифікація особистості з вищими цінностями за А. Маслоу, з просоціальними, гуманістичними цінностями (Б. С. Братусь, О. А. Кондрашихіна), свідомий пошук життя, смислотворча активність (В. Франкл, Б. С. Братусь), орієнтація на самоактуалізацію та самопізнання можуть розглядатись як важливі мотиваційно-смислові передумови озадачування з психологічного здоров'я.
   Водночас, вивчаючи ціннісно-смислові аспекти психологічного здоров'я, слід врахувати соціально-психологічні настанови на здоровий спосіб життя. Дослідження, проведене Т. М.Титаренко, Л. А. Лепіховою, виявило, що найбільш конструктивні настанови щодо збереження здоров'я притаманні “креативному” типу молоді, що визнає здоров'я як передумову творчої самореалізації та ідеологічному, що орієнтується на цінності сімейного співжиття та самовдосконалення [15]. Говорячи про прагнення до загального здоров'я, можемо розглянути це як орієнтацію на підвищення життєздатності, адаптованості людини. Крім цього, важливими для збереження психологічного здоров'я є настанови на успіх та особистісне зростання. [15].
   В процесі постановки життєвих завдань з психологічного здоров'я не менш вагомим є чинник міжособистісної взаємодії.
   Міжособистісні стосунки виступають як одна з важливих сфер, в межах якої розгортається самоздійснення особистості, в тому числі, визріває мотивація озадачування з психологічного здоров'я. Потреби спілкування набувають особливої актуальності в студентському віці (І. Кон, Е. Еріксон).
   Особливістю міжособистісної взаємодії є емоційна основа, що зумовлює контекст, в якому індивід виявлятиме готовність змінювати свої погляди, настанови, поведінку, формувати певні життєві завдання [21]. В процесі соціалізації індивід свідомо та несвідомо інтеріоризує елементи поведінки, способу життя значимих людей. Розглядаючи вплив міжособистісних стосунків на самоозадачування молодої особистості, слід зважати на близьке оточення, до якого, за Т.М.Титаренко, включаються всі позитивно та негативно значущі люди, з їх очікуваннями та домаганнями [21].
   Близьким оточенням, в якому формується особистість, реалізуються повсякденні міжособистісні стосунки, перш за все, виступає її сім'я. Ми розглядаємо сім'ю з її мікрокліматом, ціннісно-смисловими орієнтаціями та очікуваннями в якості універсальної передумови, що впливатиме на формування соціально-психологічних настанов, ціннісних орієнтацій, смислів, життєвих виборів, домагань та завдань особистості. Причому, більшість з них будуть закладатись на несвідомому рівні через дію таких механізмів як навіювання та ідентифікація.
   Слід зважити, що міжособистісні стосунки в студентському житті реалізуються в контексті студентської групи, з її мікрокліматом та ціннісними орієнтаціями. На наш погляд, позитивний мікроклімат в студентському колективі сприятиме озадачуванню з досягнення таких важливих проявів психологічного здоровя як емпатії, діалогічного спілкування, альтруїстичних тенденцій. При цьому, згідно дослідження Н. Ф. Осипової, студенти, які не задоволені майбутнім професійним вибором створюють конформістське середовище [16], що негативно впливає на міжособистісні стосунки, може блокувати здійснення життєвих виборів та перешкоджати постановці завдань з психологічного здоров'я. З іншого боку, слід зважити на здатність людини протистояти груповому тиску, що стосується осіб з високим ступенем інтернальності, автономності та відповідальностю за власне життя. Крім того, конформна поведінка людини в групі слабшає при наявності однієї або декількох осіб, готових підтримати в її переконаннях [19]. Таким чином, особливості міжособистісної взаємодії молоді, що виявляються в задоволеності потреб в спілкуванні, впливом з боку значимих осіб та первинних груп, особливо, сім'ї та студентській групі виступають важливою передумовою озадачування з психологічного здоров'я молоді.
   Постановка життєвих завдань як процес моделювання майбутнього, в значній мірі, пов'язаний з особливостями сприйняття життєвого досвіду особистості, що буде розглянуто нами в якості наступного чинника озадачування з психологічного здоров'я.
   Для розуміння феномену життєвого досвіду як передумови особистісного озадачування слід звернутись до особливостей його структурування та осмислення, що стало предметом дослідження представників наративної психології. Згідно Брокмейєру та Харре наративи представляють собою “форми, внутрішньо притаманні нашим способам отримання знань, що конструюють наше сприйняття світу та самих себе” [7]. Н. В. Чепелева вважає витоком наративного тексту особистісний міф, в якому символічно представлені основні сенси та концепції буття людини [23]. Цікаво, що науковець досліджує відмінності способів впорядкування життєвого досвіду через структурно-смислову організацію текстів особистостей з різними рівнями самоактуалізації. При цьому, для високого рівня самоактуалізації характерне переважання таких тем рефлексивної інформації як “радість”, “впевненість у собі”, “любов”, “інтерес до нового” [23, с 49].
   Розуміючи автонаратив як спосіб інтерпретації життєвих подій, ми можемо розглядати його як визначальний спосіб осмислення життєвого досвіду, шляхів структурування майбутнього, що, в свою чергу, буде неодмінно впливати на процес постановки життєвих завдань з психологічного здоров'я.
   Людина інтерпретує події життя, занурюючись в певний соціокультурний контекст [21], створюючи, відповідно до нього, історії про себе. На думку М. Уайта та Д. Эпстона, в культурі існують “домінуючі історії”, які інструктують щодо образу життя та можуть розходитись зі смислами, які людина бажає реалізувати. Натомість, усвідомлення внутрішнього конфлікту сприяє пошуку “унікальних епізодів” в багатстві життєвого досвіду для більш конструктивних шляхів його інтерпретації та озадачування з позитивного самотворення в майбутньому [18].
   Вивчаючи життєвий досвід, науковці, в першу чергу, звертають увагу на критичні ситуації, для подолання яких, актуалізується внутрішній потенціал особистості, може відбутися переосмислення життєвих цінностей на користь самоактуалізації, самопізнання, що спонукатиме людину до озадачування з психологічного здоров'я. При цьому, накопичується індивідуальний досвід подолання труднощів, який за Ф. Е. Василюком буде пов'язаний з опануванням “вдалими” техніками переживання [8]. Особливо, це стосується “творчого типу переживання труднощів”, коли відкривається бачення нових життєвих перспектив, стає можливим формулювання нових життєвих завдань [8].
   Здатність особистості протистояти життєвих труднощам безпосередньо пов'язана з її життєстійкістю. За С. Мааді, життєстійкість базується на трьох взаємопов'язаних настановах: включеності, контролю та виклику. Остання складова - особливо важлива, оскільки передбачає позитивне ставлення до здобуття нового досвіду [17].
   Значну роль для осмислення життєвих подій та свого місця в них науковці відводять рефлексії, що дозволяє як усвідомлювати минулий досвід, так і планувати майбутнє, ставити завдання, спрямовані на самопізнання та самовдосконалення [11] і може розглядатись як важлива передумова особистісного самоозадачування.
   Крім того, для озадачування з психологічного здоров'я важливим є напрацювання адекватного ставлення до успіху та невдач (В. Е. Чудновський) [18], здатності до позитивного змісту інтерпретацій власного досвіду (Е. С. Калмикова) [10], що передбачає можливості позитивного самотворення особистості в майбутньому.
   Розглядаючи усвідомлений життєвий досвід, нам варто згадати також про глибинний шар неусвідомленого, що за Н. Ф. Каліною, є досвідом переживання людської екзистенції. В прагненні його осмислити науковець вбачає ключовий момент самопізнання, а в можливості його розділити через співпереживання із Значущим Іншим - основу близьких стосунків [9].
   Отже, життєвий досвід з певним напрацюванням технік опанування життєвими труднощами, адекватне ставлення до нього та особливості його осмислення можна розглядати як важливу соціально-психологічну передумову озадачування з психологічного здоров'я.
   Суб'єктом постановки життєвого завдання виступає особистість, з певними соціально-психологічними властивостями: ідентичністю (Е. Еріксон), самооцінкою (Р. Берне), “Я-концепцією” (К. Роджерс), ставленням до себе (О. Б. Старовойтенко), рівнем домагань (К. Левін), тому досить логічним є виділення чинника соціально-психологічних особливостей.
   Постановка життєвих завдань, особливо спрямованих на самовдосконалення, безумовно, вимагатиме від особистості творчого, авторського ставлення до свого життя, тобто, високої суб'єктності. Підтвердженням цього є доробок Абульханової-Славської К. О., яка розглядає суб'єктність у формуванні особистістю життєвої позиції, життєвої лінії, смислу та концепції життя [1]. Натомість, через поняття суб'єктності науковцем розкривається розуміння смислу життя завдяки своїй “включеності в життєві структури, повноти самовираження та інтенсивної взаємодії з життям” [1, с 16], що закладає концептуальну основу вивчення психологічного здоров'я з одного боку, з іншого -виступає важливою передумовою щодо його озадачування.
   Важливим є зауваження К. О. Абульханової-Славської, яка вважає, що суб'єктом життєвого шляху людина стає по мірі розвитку здатності до регуляції часу життя. [1, с 73]. Багаторічні дослідження свідчать, що найбільш оптимальним з точки зору організації часу є тип особистості, що поєднує високу пролонговану активність, здатний не тільки когнітивно передбачати майбутнє, але й гарантувати їх досягнення особистісною перспективою, тобто високою вмотивованістю [2]. Говорячи про специфіку постановки життєвих завдань з психологічного здоров'я, варто погодитись з К. О. Абульхановою, яка розглядаючи “проектування внутрішнього світу”, що може включати планування особистісного зростання, або покращення стосунків, вважає не доцільним прив'язуватись до жорстких часових рамок, що, можуть внести певні обмеження. Натомість, слід усвідомлювати масштаб внутрішньої праці, що є неможливим без певних власних критеріїв, “контурів майбутнього ідеального простору” [2]. При цьому, на наш погляд, важливу роль відіграють знання себе, рефлексивність особистості та її прогностичні здібності (Н. П.Ничипоренко, Абульханова- Славська К. О.).
   Для здійснення вибору позитивного майбутнього, вагому роль відіграє така здатність особистості, що забезпечує її діалогічну комунікацію, яка за визначеннам Т. М. Титаренко передбачає відкритість світові, увагу і довіру до нього. На особистісному рівні цю здатність може забезпечувати діалогічність [20].
   При цьому, С. Л. Братченко зазначає, що, діалогіст відкритий для сприйняття нових ідей, активного розуміння та довіри [6], що виступає джерелом розвитку, може розглядатись як передумова озадачування з психологічного здоров'я.
   Висновки. Спираючись на розуміння психологічного здоров'я як процесу гармонійного опрацювання життєвого досвіду в напрямку самоздійснення особистості, нами були розглянуті наступні соціально-психологічні чинники постановки молоддю життєвих завдань з його досягнення: мотиваційно-смислові, міжособистісні, життєво-досвідні та особистісні.
   Мотиваційно-сенсовий чинник забезпечує спрямованість особистості на озадачування з психологічного здоров'я, завдяки цінностям та смислам, з якими особистість себе ідентифікує. Мовиться про вищі, просоціальні, гуманістичні цінності, смислотоворчу активність молодої людини, її орієнтацію на самоактуалізацію та самопізнання, соціально-психологічні настанови щодо здорового способу життя та особистісного зростання.
   Міжособистісні стосунки, ґрунтуючись на емоційній основі, створюють контекст, в якому виявляється готовність особистості до змін у напрямку психологічного здоров'я. Натомість, особливості міжособистісної взаємодії молоді, що виявляються в задоволеності потреб в спілкуванні, впливом з боку значимих людей та первинних груп, особливо, сім'ї та студентської групи, виступають важливою передумовою озадачування з психологічного здоров'я молоді.
   Життєвий досвід дає матеріал для інтерпретацій пережитих подій, успіхів та невдач, впливає на моделювання майбутнього, озадачування людини щодо особистісних змін.
   Особистісні властивості характеризують певний рівень здібностей людини, що сприяють її здатності бути суб'єктом свого життя, контролювати вплив міжособистісних стосунків, конструктивно ставитись до життєвого досвіду, аналізувати минуле свого життя та передбачати майбутнє. Всі ці чинники сприятимуть озадачуванню з психологічного здоров'я.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К. О. Психология и сознание личности. Избранные психологические труды. Академия педагогических и социологических наук. Психолого-социологический институт. М., 1999, 345с.
2. Абульханова, К. А.; Березина, Т. Н. Время личности и время жизни. СПб.: Алетейя, 2001. - 304 с.
3. Акопов Г. В. Быкова Н. Л. Процессуальный поход к исследованию смысложизненных ориентации/ психологические проблемы смысла жизни и акме. Материалы IX симпозиума под ред. Г. А. Вайзер, Е. Е. Вахромова. - М. Психологический институт РАО. - 2006. - 162 с.
4. Балл Г. А. “Мотив”: уточнение понятия// Психологический журнал. - 2004. - № 4. - С. 56-64.
5. Братусь Б. С. Аномалии личности М.: Мысль, 1998. - 294 с.
6. Братченко С.Л. Концепция личности: М. Бахтин и психология. // М.М. Бахтин и философская культура XX века. Проблемы бахтинологии. Вып.1. 4.1. СПб., 1991. - С.66-75.
7. Брокмейер И., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии. -2000. - №3 - С. 29-42
8. Василюк Ф. Е. Психология переживания. Анализ критических ситуаций. - М.: Издательство Московского университета, 1984.
9. Каліна И. Ф. Лінгвістична психотерапія автореф. дис. док. психол.н. Інститут психології ім.. Г. С. Костюка. АПН України - 2000.
10. Калмыкова Е. С. Мергенталер Э. Нарратив в психотерапии:рассказы пациентов о личной истории (часть 1)// Психологический журнал. - 1998. № 5
11. Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики// Психологический журнал. -2003. - № 5. - С. 45-57.
12. Кондрашихіна О. А. Формування здатності до фасилітацій-них впливів у майбутніх практичних психологів автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С.Ко-стюка АПН України. — К., 2004. — 19 с
13. Ленгле A. Person: экзистенциально-аналитическая теория личности: сборник статей/ пер. с нем. О. Ларченко. - М.: Генезис, 2006. - 159 с.
14. Маслоу А. По направлению к психологии бытия: религии, ценности, пиковые переживания. - М.: ЭКСМО- Пресс, 2002. - 272 с.
15. Методичні рекомендації з формування настанов на здоровий спосіб життя./ Титаренко Т. М., Лепіхова Л. А., Кляпець О. Я. К. - Інститут соціальної та політичної психології АПН України, 2005.
16. Осипова Н. Ф. Студенческая группа как субъект формирования личности специалиста. - Х.:Основа, 1991. - 153 с.
17. Островская Л. Д. Смыслообразование в процессе принятия решений Сальваторе Р. Мадди // Психологический журнал. - № 6. - 2005. - С. 90-92.
18. Реферат книги Майкла Уайта и Дэвида Эпстона: White М. & Epston D. (1990). Narrative Means to Therapeutic Ends. — New York: W.W.Norton. Выполнен Д.А.Кутузовой// Постнеклассическая психология. - 2004. - №1. - С. 68-79
19. Социальная психология. Ключевые идеи/ Бэрон Р., Бирн Д., Джонсон Б. - 4 изд. СПб: Питер, 2003. - 512 с. ( Серия “Мастера психологи”).
20. Титаренко Т.М. Соціально-конструктивістська природа життєвихзавдань особистості //наукові студії із соціальної та політичної психології: 36. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. - К.: Міленіум, 2008. - Вин. 19(22). - С 131-139.
21. Титаренко Т. М. Життєві завдання як практики самоконституювання особистості// Соціальна психологія. - 2008. - № 6. - С. 3-11.
22. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресе, 1990. -с 167- 298.
23. Чепелєва Н. В., Смульсон М. Л., Шиловська О. М., Гуцол С. Ю. Наративні психотехнології. - К.: Главнік, 2007. - с 16.
24. Чудновський В. Э. Проблема становлення смысложизнен-ных ориентации личности//Психологический журнал. -2004. -№6. - С. 5-11.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com