www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Модель постановки життєвих завдань життєстійкої молоді
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Модель постановки життєвих завдань життєстійкої молоді

МОДЕЛЬ ПОСТАНОВКИ ЖИТТЄВИХ ЗАВДАНЬ ЖИТТЄСТІЙКОЇ МОЛОДІ

Т.О. Ларіна

   Досліджуються особливості постановки життєвих завдань молоддю з різним рівнем життєстійкості. Розглядається вплив компонентів життєстійкості на мотивацію та спосіб постановки життєвих завдань. Визначаються моделі постановки життєвих завдань молоддю. Показано, що життєстійкі переконання розширюють сприйняття часової перспективи життя та є підґрунтям свобідного моделювання майбутнього.
   Ключові слова: постановка життєвих завдань, життєстійкість особистості.
   Исследуются особенности постановки жизненных задач у молодежи с разным уровнем жизнестойкости. Рассматривается влияние компонентов жизнестойкости на мотивацию и способ постановки жизненных задач. Выделяются модели постановки жизненных задач молодежью. Показано, что жизнестойкие убеждения расширяют восприятие временной перспективы жизни и являются предпосылкой свободного моделирования будущего.
   Ключевые слова: постановка жизненных задач, жизнестойкость личности.
   The specific features of setting the life tasks by young people with different level of viability are investigated. The influence of the components of viability on motivation and method of setting the life tasks is examined. The models of setting of life tasks by young people are elicited. It is shown that viable beliefs enlarge the perception of the time prospect of life and constitute the prerequisite for free modeling of the future.
   The keywords: setting the life tasks, viability of personality.
   Проблема постановки адекватних життєвих завдань, завдань які спрямовані на досягнення “бажаної ідентичності” (Т.М.Титаренко) та досягнення максимальної повноти людського життя є вкрай актуальною для сучасної молоді.
   Перед молоддю стоїть не просте завдання, вона повинна окреслити перспективи власного саморозвитку у різних сферах життєдіяльності, починаючи з вибору професії й закінчуючи плануванням власної сім'ї. Як зауважує С.Мадді умовою повноти само-реалізації у житті, є досягнення певного балансу між фізіологічними, соціальним та психологічними потребами та визначення пріоритетів їх реалізації в життєдіяльності [3].
   Теоретичний аналіз ролі життєстійкості в процесі постановки життєвих завдань [1] дає підстави нам розглядати життєстійкість особистості як передумову оптимального самоозадачування, максимально спрямованого на повну самореалізацію у житті.
   Таким чином, метою статті є розкриття специфіки постановки життєвих завдань та процесу побудови моделі життєстійкого самоозадачування молоді.
   Вихідними положеннями нашого дослідження стало розуміння життєстійкості як чинника мотиваційно-смислової регуляції [4] та концепції життєвих завдань з визначеними характеристиками їх постановки [5].
   Аналіз емпіричних даних проводився у логіці виявлення специфіки прояву характеристик постановки життєвих завдань, обумовленою життєстікостю особистості.
   За результатами проведеного нами емпіричного дослідження [2] було отримано значущі кореляції (для статистичного вивчення зв'язку використовувався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена) між компонентами життєстійкості (включеність, контроль, прийняття ризику) та шкалами ЖЗО (опитувальник “Життєві завдання особистості”) “мотивація на досягнення матеріального благополуччя” ( R 0,462, р < 0,01), “наявність структурування часу життя” (г -0,61; р < 0,01), “ставлення до майбутнього” (г - 0,535; р < 0,01), “суб'єктна активність” (г - 0,539; р < 0,01), “активність” (г - 0,474; р < 0,01) та “стійкість” (г - 0,533; р < 0,01).
   Отримані емпіричні дані вказують на те, що життєстійкість відіграє вагому роль при смисловому “наповнені” життєвих завдань. Чим вищою є життєстійкість тим більшої сенсовності набувають ті бажання та домагання, що спрямовані на досягнення матеріального благополуччя та комфорту. Усвідомлення вагомості та значущості власних життєвих завдань наповнює конкретним особистісним сенсом життя взагалі [5] та спрямовує самоздійснення молоді.
   Повна самореалізація не можлива без задоволення матеріальних потреб. Матеріальна неспроможність суттєво обмежує самостійність та автономність молодої особистості. Коли молода людина будує життєві плани та окреслює орієнтири власного майбутнього не за рахунок відмові від необхідного заради досягнення нездійсненного, вона має можливість утримувати баланс між нехтуванням власними потребами, та прагненням до самоствердження будь-якою ціною. Таке балансування і є шляхом постійного пошуку автентичних життєвих завдань, максимально наближуючи їх до втілення індивідуальних домагань, прагнень та мрій. Натомість, низька життєстійкість знижує спрямованість молоді на досягнення необхідного життєвого комфорту та матеріального благополуччя і може збільшувати ризик емоційного вигорання за рахунок виснаження особистісних ресурсів.
   Аналізуючи зв'язок між компонентами життєстійкості та шкалами суб'єктності опитувальника ЖЗО (шкала суб'єктної активності, ставлення до майбутнього та цілісності моделі самоздійснен-ня) було встановлено, що життєстійкість впливає на збільшення ролі життєвих обставин під час керування власними досягненнями (г - 0,539; р < 0,01). Також, висока життєстійкість обумовлює більш песимістичне ставлення до майбутнього (г - 0,535; р < 0,01).
   Таким чином, життєстійкість як особистісна диспозиція, регулює характер відношення людини до власного майбутнього. Можна припустити, що при постановці життєвих завдань висока життєстійкість обумовлює вплив на оцінку майбутнього та підвищує готовність враховувати можливі життєві несподіванки, неприємності та труднощі тим самим розвиваючи рефлексивне ставлення до життя взагалі. Висока рефлексія розвиває настанову людини на те, що треба активно переживати, включатися в якомога більше подій у теперішньому, безпосередньо включаючи страх майбутнього у модель самоозадачування.
   Ефективність постановки життєвого завдання в більший мірі залежить від того, кого молода людина вважає відповідальним за власне майбутнє. Висока суб'єктна активність говорить про спрямованість особистості самостійно ставити життєві завдання, та розраховувати суто на власні здібності та зусилля за для їх реалізації. Така орієнтація молодої людини безумовно сприяє ефективній реалізації життєвих планів, але повне ігнорування соціальних вимог та очікувань може призвести до певної “відірваності”, ізоляції особистості в соціумі. Життєстійкість регулює цей зв'язок, підтримуючи відповідний рівень екстернальності, що дозволяє молодій людині балансувати між “так треба”, “так прийнято” та “я цього хочу”, “мені це потрібно”.
   На операційному рівні, який характеризує спосіб постановки життєвих завдань життєстійкість також відіграє вагому роль регулюючи характер організації простору самоздійснення, активність та стійкість у постановці життєвих завдань.
   Висока життєстійкість розширює сприйняття часової перспективи, обумовлює формування цілісної моделі самоздійснення молоді. Зниження спрямованість на жорстке структурування подій збільшує значущість фактора невизначеності майбутнього в процесі самоозадачування. Коли молода людина бачить навколишній світ нерозірваним у часі, без жорсткого структурування подій вона має можливість будувати життєві завдання спираючись в однаковій мірі як на минуле, так і на майбутнє. Враховуючи фактор невизначеності майбутнього в процесі самоозадачування людина здатна ставити життєві завдання з огляду на течію власного життя. Вона здатна інтегрувати досвід минулого та не лякається зазирнути у майбутнє, відкрити собі та іншим свої таємні бажання та сміливі плани, будувати такі життєві завдання, в яких можливо реалізувати своє покликання.
   Молодь яка має високу життєстійкість при життєвому плануванні в більшій мірі керується усвідомленням невизначеності майбутнього, а ніж жорстким сприйняттям часової перспективи, яке ґрунтується на чіткому квантуванні життя на минуле, теперішнє та майбутнє.
   Регулюючий вплив на характер організації часу відбувається перш за все за рахунок вираженості таких компонентів життєстійкості як контроль та прийняття ризику. Високий контроль, віра людини в те, що вона може упоратися з усіма проблемами, котрі можуть виникати на її шляху певним чином виключає необхідність чітко планувати своє майбутнє. Здатність активно впливати на життєві події збільшує довіру до плину подій та зменшує доцільність жорсткого структурування часу. Високий рівень прийняття ризику, що обумовлює готовність людини діяти у непередбачуваних умовах знижує спрямованість на чітке планування майбутніх подій. Прийняття ризику як готовність отримувати досвід (чи то позитивний, чи то негативний) не передбачає будування конкретних планів.
   Не останню роль в ході життєвого самоздійснення відіграють адаптаційні можливості особистості. Життєстійкість як характеристика адаптаційного потенціалу особистості (Д.А.Леонтьев) регулює її активність та спрямованість.
   Висока життєстійкість особистості, її адаптивність обумовлює зниження активності як психодинамічної характеристики при постановці життєвих завдань, за рахунок підвищення адаптивної поведінки та необхідності враховувати все нові й нові обставини.
   Стійкість перед труднощами - це здатність не тільки виживати у складних ситуаціях, а також розвивати відповідні здібності для реалізації актуальних життєвих завдань, тому чим вищою є життєстійкість тим більше особистість зосереджена не на виживанні, а на самовдосконаленні та самопобудові.
   Треба зазначити, що за результатами емпіричного дослідження було також встановлено значущість взаємообумовлюючого впливу життєстійкості на рівень фрустрованості соціальних досягнень (г - 0,544; р < 0,01). Отримані результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що чим вищою є життєстійкість особистості, тим нижчим є її рівень фрустрованості соціальних досягнень, тобто віще рівень задоволення соціальними досягненнями у головних аспектах життєдіяльності.
   Отже, інтерпретація отриманих емпіричних даних є результатом першого етапу дослідження та першим кроком на шляху визначення моделі життєстійкого самоозадачування молоді.
   На наступнім етапі, отримані дані було піддано кластерізації, в результаті якої виділилось три кластери, відповідно три моделі постановки життєвих завдань. Розподіл піддослідних, що увійшли до відповідних груп не є рівномірним. Відповідно 9, 14 та 11 осіб (рис. 1). Для кількісної обробки даних ми користувалися пакетом SPSS. Враховуючи не велику кількість опитаних, 50 чоловік, отримані дані не претендують на сувору статистичну значущість а лише позначають найсуттєвіші тенденції і задають перспективний простір подальшого дослідження проблеми.
   Перш, ніж перейти до аналізу отриманих моделей, зазначимо, що в якості критерію порівняння середніх групових значень показників використовувався Т-критерій Ст'юдента (при р < 0,05). Отже, на графіку відображено тільки значущі відмінності між показниками кожної з трьох груп досліджуваних.
   Як видно з графіку профілів моделей самоозадачування у перший кластер узагальнено студентів які характеризуються досить низьким рівнем таких компонентів життєстійкості як контроль та ризик.
   Мотивація постановки життєвих завдань студентів цієї групи обумовлена перш за все низьким загальним мотиваційним фоном, де бажання мати матеріальну забезпеченість в майбутньому, комфортне та безтурботне життя є домінуючою мотивацією. Показники мотивації спрямованості на досягнення професіоналізму та самовдосконалення у представників цієї групі - найнижчі.

Рис. 1

   Аналізуючи спрямованість, локалізацію життєвих завдань по основним сферам життя, за А.Адлером, таким як “сім'я”, “навчання та робота”, “здоров'я”, “друзі”, можна зробити висновок, що порівняно з представниками інших груп вони найменше схильні будувати життєві плани, що пов'язані з реалізацією себе у сімейній сфері та сфері дружніх стосунків.
   Для представників цієї групи можна виділити такі особливості характеру організації часу в процесі постановки життєвих завдань, як схильність чітко планувати події свого життя.
   Характерним для цих студентів є більш менш позитивне ставлення до майбутнього. Вони не ідеалізують власне майбутнє, але водночас не лякаються його.
   Студенти цієї групи під час моделювання власного майбутнього спираються на високу суб'єктну активність. Вони передусім керуються жорстким сприйняттям часової перспективи, при якому життя чітко квантується на минуле, теперішнє та майбутнє. Можна припустити, що характерним способом постановки життєвих завдань для них є розробка ретельної стратегії досягнення бажаного результату, намагання ставити перед собою конкретні завдання та намічати реальні строки їх виконання.
   Таким чином, окреслену модель самоозадачування можна назвати структуроване самоозадачування.
   Студенти, що потрапили у другу групу (найбільшу за кількістю) також мають низький рівень усіх компонентів життєстійкості.
   Порівняно з попередньою групою досліджуваних мотивація постановки життєвих завдань має зовсім іншу структуру. Головною передумовою постановки життєвих завдань для студентів цієї групи є бажання творчого самовираження, прагнення у майбутньому займатися улюбленою справою, а не заробляти гроші. Локалізовані завдання переважно у сфері “сім'я” та “дружба”.
   Треба відмітити, що характер організації часу в процесі постановки життєвих завдань, також відрізняється порівняно з попередньою групою. Наявність структурування часу для даних студентів вже не відіграє провідної ролі в ході самоозадачування, але є важливим елементом їх життєвого моделювання.
   Серед особливостей процесу постановки життєвих завдань представників даної групи є оптимістичне ставлення до майбутнього, що ґрунтується на вірі в себе та в добре майбутнє.
   Провідну роль у способі життєвого моделювання представників цієї групи відіграють таки операціональні характеристики життєвих завдань як “стійкість” та “гнучкість”. Таким чином, несподівані перешкоди та проблеми не стають на заваді того щоб досягати бажаної мети, а тільки підштовхують до того, щоб заплановане було реалізовано іншим шляхом.
   Для даної групи студентів також як і для попередньої характерною є певна незадоволеність соціальними досягненнями у головних аспектах життєдіяльності. Цю модель ми назвали “творче самоозадачування”.
   Третій кластер утворили студенти з високим рівнем життєстійкості. Аналізуючи особливості мотивації постановки життєвих завдань цієї групи слід відмітити, що вона за своєю структурою є тотожною щодо першої групи досліджуваних, але відрізняється за ступенем вираженості.
   Отже, на відміну від профілю першої групи тут відмічається досить високий рівень мотивації постановки життєвих завдань за для досягнення матеріальної забезпеченості, успіху, престижу, влади, визнання. Отже, відмічається певна ієрархічність задоволеності потреб від “нижчих”, вітальних до “вищих”, духовних.
   Сфери, в яких локалізовані життєві завдання - це “навчання та робота” та “друзі”.
   Характеризуючи особливості організації часу представників цієї групи можна говорити про те, що в процесі постановки життєвих завдань саме вони й вдаються до життєвого моделювання, враховуючи непередбачуваність життя та довіряючи плину подій.
   Треба відмітити, що моделюванні власної самореалізації для студентів даної групи ґрунтується на песимістичному сприйнятті свого майбутнього та низькому рівні інтернальності.
   Враховуючи таку “налаштованість” на життя, готовність до активної взаємодії з середовищем та готовність перетворювати нові життєві події, можна говорити про те, що головним ресурсом для самоздійснення молоді цієї групи є зовнішні обставини, а не операціональні характеристики життєвих завдань.
   Означену модель самоозадачування ми назвали “відкрите самоозадачування”.
   Таким чином, отримані моделі самоозадачування дають можливість говорити про те, що життєстійкі переконання є підґрунтям відкритого, свобідного планування, яке дає можливість кожного разу використовувати нові, відповідно до актуальної ситуації способі постановки життєвих завдань. Така відкритість планування обумовлена безпосереднім впливом життєстійкості, як здатності активно діяти у непередбачуваних ситуаціях, здатності трансформувати всі життєві зміни в можливості для саморозвитку, а не використовувати стали, “готові” стратегії самоздійснення.
   Життєстійкість дозволяє досягати певного оптимум при визначенні життєвих перспектив, дозволяє зберігати баланс між потребами особистості та її домаганнями й прагненнями. Таке балансування не можна звести до адаптації у класичному розумінні цього поняття як пристосування до нових умов в яких відбувається сенсопородження, скоріше це постійний пошук автентичних життєвих завдань.
   Життєстійкі переконання розширюють перспективу особисті-сної взаємодії зі світом, розширюють часову перспективу, дають можливість співвіднесення минулого, майбутнього і теперішнього, озирнути течію власного життя, що збільшує можливості набуття нового життєвого досвіду.
   Отже, життєстійкість спричиняє регулюючий вплив на етапі сенсопобудови та визначення векторів самоздійснення особистості. Висока життєстійкість робить перехід від одного життєвого етапу до іншого досить природнім, (воно нібито відбуватися само по собі), підтримує досить високу ефективність планування та само-прогнозування в ситуації невизначеності в який і відбувається процес постановки життєвих завдань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ларіна Т.О. Роль життєстійкості у формуванні життєвих завдань особистості /Наукові студії із соціальної та політичної психології: 36.статей Ін-т соціальної та політичної психології АПН України. - К.: Міленіум, 2007. - Вин. 16(19).
2. Ларіна Т.О. Специфіка моделювання майбутнього обумовлена життєстійкістю особистості / Актуальні проблеми психології: Етична психологія. Історична психологія. Психолінгвістика / За ред.. С.Д. Максименка, М.-Л.А. Чепи. -К.:ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2008. - Том, Частина 3. - С. 355-364.
3. Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с англ. — СПб.: Речь, 2002. — 539 с.
4. Мадди С. Смыслообразование в процессе принятия решений / Психологический журнал, том 26, № 6, 2005 с. 87-99.
5. Титаренко Т.М. Соціально-конструктивістська природа життєвих завдань особистості //Наукові студії із соціальної та політичної психології: 36. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. - К.: Міленіум, 2008. -Вип.19(22). - С 131-139.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com