www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Проблема формування духовності у соціально-психологічному середовищі сучасної студентської молоді
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблема формування духовності у соціально-психологічному середовищі сучасної студентської молоді

Н.М. Савелюк

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ У СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

   У статті аналізуються основні психологічні тенденції та закономірності становлення особистості упродовж так званого „студентського віку". Здійснюється обґрунтування сучасних передумов, а також прогнозованих особливостей формування сфери духовності в української студентської молоді.
   Ключові слова: духовність, студентський вік, студентська молодь, життєве самовизначення, еґо-ідентичність, самореалізація, ціннісні орієнтації.
   Постановка проблеми. Цілком закономірно, що кожна переломна історична доба висуває чи не на найперший план уваги широкої громадськості саме проблему духовності. Стосується це і нашого мегадинамічного часу, коли, попри весь такий бажаний плюралізм думок на фоні поцінування креативності людської думки, нагальною залишається необхідність опертя на вічні, стрижневі духовні цінності. Адже вони - не тільки цементуюча основа для хоча б елементарного взаєморозуміння у різних вимірах просторів цивілізацій, а й, більше того, виступають однією з вагомих передумов виживання людства в умовах численних загроз (економічних, політичних, екологічних тощо).
   Духовність - одна з найбільш ємних категорій філософії та науки. І, будучи у прямому своєму тлумаченні „наукою про душу", не може обминати відповідну реальність у своїх напрацюваннях і психологія. Адже предмет її досліджень здебільшого торкається тих ідеальних утворень, які прямо чи опосередковано пов'язані з функціонуванням сфери духовності. Ця сфера -динамічна система, яка, хоча й підпадає під зміни упродовж усього життя людини, все ж таки має окремі сензитивні періоди свого розвитку. До одного з найважливіших таких періодів належить, на нашу думку, так званий „студентський вік", пов'язаний із пошуками особистісної та професійної ідентичності. Отже, основною метою статті виступає теоретичний розгляд із відповідними узагальненнями провідних передумов становлення духовності у соціально-психологічному середовищі сучасної студентської молоді.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Період здобування освіти у вищому навчальному закладі, або „студентський вік", у вікових періодизаціях в основному співпадає з періодом юності, зрілою або пізньою юністю та початком ранньої дорослості, юністю та ранньою зрілістю, ранньою молодістю, переважно ранньою дорослістю. Проте, не дивлячись на деякі відмінності між назвами відповідного етапу онтогенезу, його психологічні характеристики у працях різних дослідників багато в чому співзвучні.
   Наприклад, Г. Абрамова у своєму посібнику після заголовку „Юність" вводить такі ключові слова, як „відповідальність", „реальність Я", „дружба", „зустріч" [1, с 570]. Це поєднання надалі конкретизується змістом відповідного розділу: саме в юності, на думку дослідниці, відбувається активне прийняття людиною відповідальності за саму себе, за значущих інших і загалом за устрій життя. У такому ракурсі Г. Абрамова виділяє і найвагоміші проблеми-завдання цього вікового етапу: становлення дружби в найширшому її екзистенційному тлумаченні та розбудова власного незалежного існування у розумінні автономного особистісного зростання (зокрема, формування перспектив майбутньої кар'єри).
   За своєю суттю екзистенційними категоріями оперує також Т. Титаренко при описі ключових характеристик ранньої молодості (якими є проблеми „смислоутворення", „професійного та життєвого самовизначення", „самотності" та ін.). Вона зазначає, що цей вік не менш складний, ніж підлітковий, оскільки його насиченість новим досвідом, суперечливість, різноспрямованість і важливість важко переоцінити. Дослідниця погоджується з К. Ушинським у тому, що період від 16 до 22-23 років виступає найбільш вирішальним у житті людини: адже на основі кристалізації фундаменту ціннісних орієнтацій вимальовується проекція провідних напрямків пошуків самореалізації на наступних вікових етапах [12, с 447-448].
   Починаючи характеризувати загальні особливості зрілої юності, М. Савчин і Л. Василенко описують зміни у соціальній ситуації розвитку на цьому віковому етапі, центром яких виступає перехід до самостійного життя. Ці зміни можна розглядати як системоутворювальний чинник багатьох особистісних трансформацій молодої людини. Зокрема, як зазначають згадані науковці, зрілий юнацький вік пов'язаний з усвідомленням індивідуальної громадянської відповідальності за долю власної держави, що реалізується участю у виборах та інших сферах суспільного життя. Поряд із цим саме тоді людина вперше стає об'єктом цілеспрямованого психологічного тиску різних політичних технологій, протидією некритичному сприйняттю яких може виступати достатня інтелектуальна зрілість і осмислена світоглядна позиція [10, с 259].
   У посібнику з вікової психології І. Кулагіної та В. Колюцького з перших же рядків присвяченого юності розділу теж згадується проблема життєвого самовизначення молодої людини. Адже юність - це час і вибору життєвого шляху, і побудови перспективних планів, і різноспрямованих експериментів у першопочатково обраних напрямках самореалізації. Для самої особистості подібні пошуки й навіть власні помилки в них часто переживаються відносно легко, хоча зазвичай вони зумовлюють багато що в її майбутньому дорослому житті [5].
   У монографії О. Толстих молодь розглядається не тільки як категорія людей, котрі активно самовизначаються, а й як своєрідний „лакмусовий папірець" відповідної епохи (у розумінні навколишнього суспільного устрою). При цьому дана вікова когорта втілює собою і позитивні, і негативні сторони сучасності, а також найбільш активно схвалює або засуджує їх, виступаючи фактично „самозадоволенням нашого часу" або „самокритикою нашого часу" [13, с 130-161].
   На тлі помітнішої консервативності, свого роду психологічної заспокоєності старших періодів онтогенезу це змушує говорити не тільки і не стільки про недостатню зрілість юнацтва, скільки про гіперболізовані, яскраві у своїх крайнощах форми проявів певного рівня такої зрілості. Іншими словами, те, що може бути дещо пом'якшене та завуальоване у сприйнятті сучасності дорослими, майже завжди Гротескно виступає у свідомості та вчинках молоді. Подібні психологічні риси цієї умовної спільноти у психологічній літературі позначаються як такі, що пов'язані з феноменом юнацького максималізму (або світосприйняття, світоосмислення у так званих „чорно-білих тонах").
   Згідно з концепцією Е. Еріксона, особистість за умови нормативного перебігу її онтогенезу повинна пройти через вісім психосоціальних криз. Традиційним для вітчизняної науки визначенням меж епохи юності та молодості, як і періоду здобування вищої освіти для більшості осіб, відповідають дві з таких криз. Для юності (від 12-13 до 19-20 років)- це проблема пошуку власної „еґо-ідентичності" з негативним полюсом її нерозв'язанім у вигляді рольової дифузії; для ранньої зрілості (від 20 до 25 років) - необхідність досягнення психологічної близькості („інтимності") зі значущими іншими на противагу психологічній самотності („ізоляції") [14, с 227-232].
   X. Ремшмідт у своїй монографії аналізує соціалізацію сучасної європейської молоді як таку, яка відбувається під впливом стрімкого розпаду традиційних суспільних цінностей, що, у свою чергу, посилює екзистенційний вакуум і відчуження. Це проявляється, на його думку, у двох основних формах поведінки даної вікової когорти: або взагалі в запереченні будь-яких авторитетів і порядків, або у визнанні існуючого ладу як беззастережно поганого за своєю природою і тому такого, що потребує докорінного руйнування на користь нового ідеального влаштування життя [9, с 165-186].
   Одним із найвідоміших російських дослідників проблем юності є І. Кон. Він, зокрема, вважає, що юність - це період завершення фізичного дозрівання людини, бурхливого розвитку її самосвідомості, формування світогляду, професійного самовизначення та початку вступу в доросле життя [4, с 3]. Пізня юність (або початок дорослості) описуються науковцем як досить суперечливий період. Адже хоча особи цього віку традиційно розглядаються суспільством як вже достатньо зрілі і біологічно, і соціально, проте реально переважна частина з них ще часто зіштовхується з власне „юнацькими" проблемами.
   І. Кон також зауважує, що про вікову групу 18-23-річних людей вже не можна говорити загалом: її соціально-психологічні властивості залежать не стільки від віку, скільки від соціальної позиції. Якщо висловлюватися в термінах вікової періодизації Виготського-Леонтьєва-Ельконіна, то залежно від особливостей соціальної ситуації розвитку, провідних діяльностей тощо у різних прошарків юнацтва та молоді після завершення школи будуть дещо відмінні і психологічні характеристики. Одним із таких прошарків, який за різними критеріями визнаний дослідниками як відносно автономна соціально-демографічна спільнота, виступає студентська молодь.
   Результати дослідження. Навіть апріорно можна констатувати: вже сам той факт, що одна молода людина йде здобувати вищу освіту, а інша -відмовляється від цього, здебільшого не є випадком, а вказує на певні відмінності, зокрема й психологічні, між цими двома особами. Виявлення, порівняння, науково зважений опис усіх найважливіших зовнішніх і внутрішніх детермінант зазначеного життєвого вибору ще потребує своїх широкомасштабних і комплексних досліджень. Поки що ж ми лише доволі у випадковому з наукової точки зору порядку згадуємо серед внутрішніх, суб'єктних таких детермінант особливості ціннісної сфери, інтелектуального розвитку, соціальної перцепції особистості.
   Можна також стверджувати, що під впливом засвоєння нових світоглядних орієнтирів, які активно реконструюються молодою людиною зі змісту лекцій, навчальних підручників, літературних першоджерел, референтного спілкування з однодумцями тощо, певні специфічні особливості здобувачів вищої освіти стають ще більш рельєфними. В даному випадку відбувається як продовження процесу індивідуалізації, котрий має свій початок у підлітковому періоді онтогенезу, так і новий „виток" соціальної адаптації, подібні умови якої, а також ефект вікової когорти до певної міри уніфікують студентську молодь як умовну соціально-демографічну спільноту. Ефект вікової когорти, зазначимо, викликається належністю більшості студентства до хронологічної поділки приблизно у 18-23 p.p., коли за традиціями нашого соціуму необхідно реально здійснювати більш-менш конкретне особистісне та професійне самовизначення.
   У такому контексті міркувань варто згадати, що у працях Е. Еріксона, X. Ремшмідта крім виразу „набуття ідентичності" ми знаходимо ще й поняття „психосоціальний мораторій". Психосоціальний мораторій - це свого роду „відстрочка" у прийнятті юнацтвом повноцінної ролі дорослого, яка може бути інституціоналізована, між іншим, і у форму здобуття вищої освіти. Більшість студентів початкових курсів ще не шукають постійної роботи, не створюють власних сімей і можуть відносно легко змінювати друзів протилежної статі, а також у зв'язку із вивченням циклу спочатку переважно загальних дисциплін упродовж певного періоду ще мало осмислюють конкретні особливості своєї майбутньої професії. Таким чином, і соціальний, і психологічний статус студентства можна розглядати як більш маргінальний - порівняно з іншою молоддю, яка після закінчення школи в основній своїй масі цілком присвячує себе роботі, сім'ї, вихованню власних дітей тощо.
   Однак, як зауважує І. Мартишок, хоча набуття незалежного економічного статусу для студентства відкладається на декілька років, проте ця вікова когорта в основному випереджає решту молоді у своєму культурно-освітньому розвитку, а також у формуванні науково обгрунтованого світогляду [6, с 49]. Отже, будучи за зовнішньою соціальною ситуацією розвитку та за деякими іншими ознаками ближчим до власне юнацького періоду онтогенезу, студентство, порівняно з іншими молодими людьми, має вагоміший потенціал для формування більшої когнітивної складності у різних сферах усвідомлення реальності. Це стосується, зокрема, й осмислення проблематики духовності, що пов'язане із вивченням цілого циклу гуманітарних дисциплін. Але тут важливо підкреслити, що воно - тільки зовнішній потенціал формування достатньої когнітивної складності, пов'язаний з об'єктивними обставинами здобуття вищої освіти, конкретна реалізація якого визначатиметься суб'єктними інтенціями. Наприклад, вона залежатиме від бажання та змоги самої молодої людини різнобічно осмислювати внутрішній та зовнішній світи.
   Психологічні особливості студентського віку - це одна з провідних проблем, якою чи не вперше на теренах Росії як спеціальним предметом серйозних наукових досліджень зайнявся науковий колектив під керівництвом Б. Ананьева [2, с. 240]. Він вивчав інтелектуальні, особистісні, психофізіологічні риси студентів, а також динаміку цих рис у процесі адаптації до умов навчання у ВНЗ. На думку Б. Ананьева, студентський вік має право розглядатися як спеціальна онтогенетична стадія тільки в тому випадку, коли класифікаційним принципом вікової періодизації обирається принцип соціалізації індивіда. Наголошуючи на провідних життєвих завданнях цього вікового періоду, згаданий дослідник вказував, зокрема, на необхідність формування студента як суспільного діяча.
   Характеризуючи представника відповідної спільноти як людину певного віку і як особистість, Л. Столяренко пропонує три основні аспекти такого опису: 1) психологічний, головним в якому є психічні властивості; 2) соціальний, котрий визначається належністю до того чи іншого соціально-демографічного утворення; 3) біологічний, що зумовлений переважно спадковістю. З точки зору особистісного становлення студентський вік - це період найбільш активного розвитку моральних та естетичних почуттів, становлення та стабілізації характеру, оволодіння комплексом соціальних ролей дорослої людини. В цьому віці, як зазначає Л. Столяренко на основі аналізу праць своїх попередників, досягається більшість оптимумів розвитку інтелектуальних і фізичних сил, відбувається посилення свідомих мотивів поведінки, підвищується інтерес до моральних проблем (мети, способу життя, обов'язку, кохання, вірності та ін.) [11, с 640].
   Ціннісно-смислова сфера у зв'язку з відомою соціальною атмосферою вивчалася на теренах України впродовж переважної частини XX століття дуже „обережно", співвідносно із заздалегідь сформованими у дослідника, переважно нав'язаними йому „правильними" ідеологічними настановленнями. Взагалі у 60-80-их p.p. згаданого століття досліджувалися переважно показники функціонування когнітивних функцій студентів, їх емоційних станів в умовах інтелектуального напруження, соціально-психологічні параметри студентських груп, а також тільки окремі особистісні особливості молодих людей, пов'язані, в першу чергу, з їх учбовою діяльністю, первинною професіоналізацією або проведенням вільного часу.
   Що ж до ціннісних орієнтацій зарубіжного студентства, то цілком вірогідним виглядає навіть апріорне припущення про їх суттєві розходження з відповідними орієнтаціями вітчизняної молоді (різні культурно-історичні, суспільно-політичні умови, відмінності між ментальностями, ключовими засадами вищої освіти і т.д.). Тому при характеристиці особливостей становлення сфери духовності нашої (української) студентської молоді доводиться переважно спиратися на праці вітчизняних науковців 90-их років минулого століття і початку нашого століття.
   Одна з провідних тенденцій досліджень українських психологів у зазначений період - це перенесення акцентів із трудового, професійного виховання молоді, становлення її окремих психофізіологічних і когнітивних функцій на особливості її духовно-етичної, етнічної, національної, політико-ідеологічної, громадянської ідентифікації, а також на динаміку ціннісних орієнтацій упродовж навчання у ВНЗ. Про це свідчить, зокрема, цілий ряд захищених за декілька останніх років дисертацій.
   Стислий і водночас ґрунтовний аналіз типових рис студентства у складних реаліях сучасного українського державотворення здійснює в одній зі своїх публікацій О. Бондаренко [3]. Він стверджує, що стрижневою психологічною ознакою студента є тісне переплетення формування особистісної та корпоративної професійної свідомості. На його думку, така особливість у поєднанні зі специфікою юнацького віку (максималізм, підвищена потреба у самоствердженні, боротьба за статус, нігілізм, надмірна самовпевненість) створює досить таки „пальну суміш". Саме в цьому контексті О. Бондаренко висловлюється про п'ять основних проблем сучасного українського студентства, які пов'язані, між іншим, із віддзеркаленням даною субкультурою тенденцій загальної культури навколишнього соціуму.
   Першою серед таких проблем називається тотальна комерціалізація життя, яка пов'язана із наданням твердженню „все можна продати та купити" майже сакрального значення у ціннісних орієнтаціях молоді. Друга проблема - це деперсоналізація молодіжної свідомості, яка нав'язується масовою, інтенсивною пропагандою споживацького способу життя; третя - надмірне нагнітання настроїв індивідуалізму та особистісної відокремленості, що пов'язане з внутрішньою самотністю особи, втратою нею культури міжособистісного спілкування та появою соціально ненормативних, нетрадиційних чи непродуктивних форм самореалізації (наркотики, радикальні релігійні секти й т.п.). Четвертою проблемою виступає соціальна незахищеність, пов'язана із фактичною втратою таких привабливих соціальних благ, як право на безкоштовну освіту, безкоштовне медичне обслуговування та на працевлаштування, що провокує численні невротичні розлади серед молоді.
   Як головну ж психологічну проблему пересічного українського студента О. Бондаренко називає втрату традиційних моральних цінностей, примітивізацію соціального мислення, а також поєднання надвисокого рівня домагань із низьким поцінуванням праці. Всі перераховані ознаки можна розглядати як чіткі індикатори труднощів і навіть кризових явищ у становленні духовності молодої людини. Як засоби протидії цьому науковець пропонує курс на виховання особистості, яка сповідує не культ грошей та позицію утилітаризму, а культуру власної гідності, що покоїться на вікових традиціях рідного народу, збагачених найвищими здобутками й світової культури.
   На думку В. Васютинського, яка сформувалася на основі аналізу результатів численних досліджень різних вікових когорт, студентська молодь - це специфічна соціально-демографічна група зі своїми особливими поглядами та настроями, що навіть дає змогу говорити про її значну соціально-психологічну автономність в українському суспільстві. Адже вона, порівняно з дорослим населенням, більш схильна приймати зміни та з більшим оптимізмом оцінює особисті, групові та державні перспективи в сучасних політико-економічних умовах. Зокрема, згідно з результатами досліджень В. Васютинського, сучасне українське студентство в основній своїй масі надає перевагу демократичним цінностям західного взірця, перед якими для нього значно поступаються всі „ліві", радикальні або навіть традиційні релігійні (зокрема, християнські) ідеології [8].
   Із соціально-психологічної позиції окреслює деякі риси студентів Л. Орбан-Лембрик. Аналізуючи численні соціологічні та психологічні розвідки за останні 50 років, вона вказує на чітку кореляцію ціннісних орієнтацій та їх змін з тими соціальними умовами, в яких розвивається молода особистість. Особливістю сучасності є той факт, що у зв'язку з різкими соціокультурними трансформаціями підростаюче покоління змушене переважно покладатися на себе у справі вибору традиційних або творення нових цінностей. Тому, як зауважує Л. Орбан-Лембрик, у свідомості та поведінці сучасної молодої людини співіснують суперечливі тенденції, а у студентському середовищі загалом- достатньо відмінні моделі самореалізації [7, с 222-224]. Студенти сьогодення більше замислюються як про матеріальний добробут, так і про духовний сенс життя - на відміну від своїх попередників, які майже не піддавали критиці існуючий суспільний лад та орієнтувалися на визначені кимсь заздалегідь взірці. Отже, на хвилі вимог сучасності зросла цінність особистісної свободи, креативності, самостійності та критичності в мисленні молодої людини - і це реальність, яка вимагає свого врахування у відповідних переорієнтаціях методів і засобів впливу на формування сфери духовності студентства.
   При цьому доцільно зауважити, що згадану тенденцію не слід однобічно розглядати як тільки позитивну. Креативність і вільний життєвий вибір як визнані особистісні ідеали в аспекті засвоєння духовних цінностей підростаючим поколінням можуть ставати надто ризикованими чинниками соціалізації, якщо молодь піддаватиме сумніву взагалі будь-які - навіть абсолютні, перевірені віковічною практикою співіснування людей - вартості.
   Щонайменше сумнівним щодо наших національних інтересів видається дуже часто некритичне захоплення певною частиною сучасної української молоді деякими новомодними філософськими, релігійними чи етичними системами ідей. Адже окремі з них можуть, наприклад, посилювати інтровертованість, що переходить в надмірний індивідуалізм, або провокувати сприймання соціальних інституцій як способу насилля над індивідуальністю, що може викликати небезпечні анархічні настрої. Ми вважаємо, що в подібних випадках вагома частка відповідальності лягає на викладачів відповідних навчальних дисциплін (філософії, історії, релігієзнавства та ін.), які повинні стимулювати формування належної поваги до віковічних духовних вартостей.
   Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. Отже, студентство являє собою сензитивне для впливу на сферу духовності особистості соціально-психологічне середовище. При цьому його необхідно розглядати вже не стільки як об'єкт, скільки як суб'єкт освітньо-виховних впливів, що є досить самостійним у розвитку власного світогляду. Все це слід враховувати педагогам ВНЗ і представникам інших інституцій, котрі при спілкуванні з відповідною спільнотою повинні використовувати активні інноваційні методи. Як перспективи подальших наукових розвідок розглядаємо дослідження кореляцій сфер релігійності та духовності студентської молоді.

Література

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 2003. - 704 с.
2. Ананьев Б Г. О проблемах современного человекознания. - Спб., 2001. -272 с.
3. Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 4. - С. 8-11.
4. Кон И.С. Психология юношеского возраста (Проблемы формирования личности). -М., 1979. - 175 с.
5. Кулагина И.Ю., КолюцкийВ.Н. Возрастная психология: Полный жизенный цикл развития человека. - М., 2003. - 464 с.
6. Мартынюк И.О. Проблемы жизненного самоопределения молодежи: Опыт прикладного исследования. - К.: Наукова думка, 1993. - 118 с.
7. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. У 2 кн. - Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004. - 576 с.
8. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: У 2-х т. - К.: Дніпро, 2001. - Т. 1. - С. 165-183.
9. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. - М., 1994. - 320 с.
10. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К., 2005. - 360 с.
11. Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону, 2005. - 672 с.
12. Титаренко Т.М. Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення// Основи практичної психології. - К., 2001.-С. 447-454.
13. Толстых А.В. Возрасты жизни. -М., 1988. -224 с.
14. Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер, 2002. - 608 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com