www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Корекція страхів, що пов’язані з порушенням особистісних взаємин (соціокультурні та психологічні передумови)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Корекція страхів, що пов’язані з порушенням особистісних взаємин (соціокультурні та психологічні передумови)

С.М. Ольховецький

КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПОРУШЕННЯМ ОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН (СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ)

   Ключові слова: страх, корекція, підліток, юнак, особистісні взаємини.
   Будь-який страх, наприклад, страх темряви може бути як звичайний, віковий страх, який з часом минеться, але може бути показником якихось відхилень в особистісному розвитку. В цьому випадку, крім спеціальної психіатричної допомоги, необхідно проводити роботу по гармонізації особистості дитини.
   У психології вважається аксіомою положення про те, що зовнішні, соціальні відношення дитини обумовлюють її особистісний розвиток, стають її "внутрішніми" відношеннями, входять в структуру його особистості. При роботі психолога із дітьми з особистісними порушеннями, причини останніх знаходяться легко - вони у взаємовідносинах в сім'ї. Появі різноманітних особистісних порушень, в тому числі страхів, допомагають певні відношення дорослих до дитини. Основними характеристиками цих відношень є співробітництво, сприйняття дитини, солідарність.
   Для психокорекційної та психотерапевтичної роботи автори пропонують, як групові, так і індивідуальні форми роботи, які наведені в тексті дисертаційної роботи. В. Маценко надає характеристику проблемам кожного вікового періоду і стає очевидним, що кваліфікована консультація психолога допоможе уникнути багатьох проблем. А проблеми, які уже виникли, нівелювати. Роботу по профілактиці та усуненню страхів у дітей різних вікових груп треба проводити, як із самими дітьми, їх батьками так із найближчими оточуючими: вихователями, вчителями.
   Від ставлення батьків до дітей, від стилю виховання в сім'ї дуже сильно залежить чи виросте дитина тривожною, чи буде вона мати страхи. Можна виділити кілька основних типів поведінки і виховання батьків, що призводять до формування страхів і тривожності у дітей:
   1) Несвідома проекція особистісних проблем на дітей. Коли батьки приписують та звинувачують їх в тому, що практично притаманне їм самим, але не усвідомлюється належним чином.
   2) Невідповідність між словами і ділами. Коли батьківська мораль несе надто абстрактний характер і не підкріплюється живим, безпосереднім прикладом. Або батьки кажуть одне, а роблять інше, чим відображують двоякість своєї особистості і непослідовність суджень.
   3) Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку дітей. Наприклад, батьки вважають, що дитина не хоче, а вона не може і т.д.
   4) Неприйняття дітей. Це з одного боку небажання мати дитину взагалі, або передчасність її появи, а також невідповідність її статі очікуванням батьків. З іншого боку, це неприйняття індивідуальності дітей, їх своєрідність, особливостей характеру. Неприйняття може стати причиною виникнення неврозу, страхів та інших важких психологічних проблем.
   5) Невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей.
   6) Негнучкість батьків у стосунках з дітьми проявляється: недостатнім врахуванням ситуації; несвоєчасним відгуком; фіксуванням проблем: застряганням на них; запрограмованістю, трафаретністю вимог; відсутністю альтернатив у рішеннях; упередженістю суджень; нав'язуванням думок.
   7) Нерівність ставлення батьків в різні періоди життя дітей. Недостатність піклування змінюється її надлишком, або навпаки, надлишок - недостатністю із-за мінливого характеру сприйняття дітей, народження другої дитини, суперечливості особистісного розвитку самих батьків.
   8) Непослідовність у стосунках з дітьми. Це нескінчені обіцянки та загрози, що не доводяться до кінця, невідповідність між вимогами і контролем. Переходи з однієї крайності в іншу і т.п.
   9) Непогодженість стосунків між батьками. Обумовлена наявністю конфлікту, що посилюється контрастними рисами їх темпераменту.
   10) Афективність - надлишок батьківського роздратування, незадоволеності чи хвилювання, тривоги та страхів, емоційна нестриманість, нетерплячість вимог та очікувань.
   11) Тривожність у стосунках з дітьми проявляється: хвилюванням та панікою з будь-якого приводу; бажанням надмірно захищати та оберігати дитину; не відпускати її від себе; "прив'язуванням" дітей до себе, а також до свого настрою, почуттів, переживань; нетерпеливістю, намаганням все робити за дитину; сумнівами у вірності своїх дій і одночасно нав'язливою потребою постійно застерігати, давати незліченні поради і рекомендації.
   12) Домінування у стосунках з дітьми проявляється як : категоричність суджень, наказуючий тон; намагання підпорядкувати дитину, створити залежність від себе; нав'язування думок та готових рішень; прагнення до жорстокої дисципліни та обмеженої самостійності; використання репресивних засобів виховання, в тому числі фізичні покарання; постійний контроль за діями дитини, особливо за його спробами зробити все на свій лад.
   13) Гіперсоціальність - особливість виховання, коли воно має надто вірний, без врахування індивідуальності дитини, характер. Притаманні йому і елементи деякої формальності у стосунках з дітьми, брак емоційного контакту, щирості та безпосередності прояву почуттів. Батьки начебто виховують дитину по певній заданій програмі, не враховуючи своєрідності його особистості, вікових потреб та інтересів.
   Розглянуті особливості виховання є передумовами появи фрустрації особистості. Вище викладені типові помилки виховання приводять до виникнення страхів у дітей і потребують обов'язкової корекційної роботи психолога з батьками.
   Робота з батьками. Батьки - це люди, які, як правило, справляють найбільший вплив на дитину. Тому грамотна робота психолога з батьками вкрай необхідна. Батьків необхідно проінформувати, хто такий шкільний психолог, чим він займається, яка його мета; попередити, що з дітьми буде проводитися певна психологічна робота і спитати їхньої згоди на це. Батьки мають відчути увагу до своїх дітей, до їхнього розвитку, до їхніх проблем. Мета психолога в тому, щоб батьки відчули відповідальність за психічний та особистісний розвиток своїх дітей і потребу забезпечити їм умови такого розвитку.
   Психологічні лекторії. Це традиційна форма роботи з батьками. Звичайно, лекторії проводяться окремо для батьків учнів молодшої, середньої, старшої школи. Теми лекцій найрізноманітніші. Це й актуальні для відповідного віку проблеми, і вікові особливості спілкування дітей із батьками, і актуальні соціальні проблеми та шляхи їх розв'язання, і новинки в психології та їх можливе використання, і роль батьків у профілактиці страхів. Лекторії мають проходити систематично, за певним планом і бути підпорядкованими певній меті й завданням.
   Виступи на батьківських зборах. Це більш камерна форма просвіти. У цьому випадку батьки, більш розкріпачені під час сприйняття і обміну інформацією, більшою мірою здатні ставити запитання, обговорювати запропоновану проблему. Теми виступів - різноманітні. Це вікові особливості дітей; особливості даного класу (наприклад, розвиток його як групи, тенденції щодо профорієнтації і т.д.); практичні рекомендації батькам з організації режимних моментів, вправ для розвитку певних психічних процесів тощо. Бажано щоб перед виступом було проведено дослідження в цьому класі з тієї проблеми, що буде обговорюватися на зборах. Результати дослідження наводяться в узагальненому вигляді. Тих батьків, що зацікавляться даними обстеження їхніх дітей, можна запросити на індивідуальну бесіду.
   Індивідуальні консультації батьків. Вони можуть бути ініційовані як батьками, так і психологом. Проводяться за результатами досліджень або з проблеми дитини (цю проблему побачили психолог, сама дитина, яка перед цим відвідала його, вчитель або батьки). Необхідно звернути увагу на те, що психолог має заздалегідь повідомляти батьків про те, що дитина братиме участь у психологічному дослідженні. Якщо батьки забороняють дослідження дитини, психолог не має права його проводити. Індивідуальні консультації батьків готуються ретельно. Анкетний матеріал (опитувальні листи, бланки тощо) показувати батькам забороняється. Під час консультації інформація подається у вигляді, прийнятному для конкретних батьків і має підкорятися єдиній меті - допомога дитині.
   Шкільний психолог не зобов'язаний консультувати з приводу особистісних конфліктів між батьками або іншими членами родини. Ці проблеми його можуть торкатися тільки в плані їхнього безпосереднього впливу на дитину. Треба довести батькам, що вони несуть пряму відповідальність за вплив своєї поведінки на розвиток і психічне здоров'я дитини. Для допомоги у вирішенні проблем між батьками існують спеціальні сімейні консультації.
   Робота з групою батьків, діти яких мають подібні проблеми. Перед зборами таких батьків готується інформація щодо психологічної суті даних проблем, форм їх прояву і трансформацій, можливих шляхів допомоги дітям, щодо складання програми такої допомоги. На наступних зборах, які проводяться у формі батьківської ради, можна поділитися успіхами і невдачами, своїми знахідками у вирішені проблем дітей. Психолог має всіляко заохочувати батьків до надання допомоги своїм дітям, а також сприяти неформальній взаємодопомозі батьків одне одному.
   Робота з вчителями і батьками. Спілкування психолога з батьками школярів, як правило має епізодичний характер. Батьки здебільшого не мають спеціальної психологічної або педагогічної освіти. Проте питання виховання дітей, техніки налагодження стосунків в сім'ї, взаєморозуміння дорослих і дітей, аналіз почуттів - усе це дуже цікавить батьків. Відтак приведення їхніх знань та навичок до певної системи потребує значної уваги всього педагогічного складу школи. Що ж до шкільного психолога, то робота з сім'ями учнів має становити окремий важливий напрямок його професійної діяльності.
   Головним завданням сімейного консультування є максимальне сприяння батькам у вихованні дитини. Це передбачає передусім оптимізацію батьківських, подружніх та родинних взаємин, допомогу батькам у кращому розумінні вікових психічних змін дитини, мотивів вчинків оточуючих, установок та ціннісних орієнтацій одне одного. Психолог має налаштувати батьків на спільне з дитиною розв'язання проблем особистісного розвитку та співжиття, на спільне з учителем і дитиною подолання труднощів навчання, шкільних та міжособистісних конфліктів.
   Психологічний смисл консультування полягає у допомозі батькам самостійно вирішувати проблеми спілкування з дітьми та накопичувати досвід вирішення подібних проблем. Важливою психологічною умовою ефективності консультування є активізація внутрішніх потенцій батьків, їхньої потреби у розумінні дитини, бажання допомогти собі, своїй сім'ї, дитині у налагодженні оптимальних тільки для даної сім'ї стосунків притаманними їй засобами.
   В умовах школи консультації проводяться в окремому приміщенні, у заздалегідь визначений, зручний для обох сторін час. Слід подбати про належну інформованість батьків щодо часу консультацій. Це можуть бути об'яви у школі, на дверях кабінету психологів, повідомлення на батьківських зборах, по шкільному радіо, через щоденники учнів тощо.
   Консультації проводяться тільки індивідуально (з сім'єю або одним із членів родини) з дотриманням умов нерозголошення подробиць і результатів опитування, а також авторства відповідей. У журналі поточної роботи чи у загальному журналі психолог має фіксувати прізвища батьків, їхнє ім'я та по-батькові, прізвище, ім'я та вік дитини, клас, час проведення консультації, основний зміст бесіди, відомості про призначення нової зустрічі. У звітних матеріалах відображається загальна чисельність батьків, проблеми, що опрацьовувались, основні питання змісту бесід та ін.
   Періодичність консультацій залежить від частки цієї форми роботи у загальній роботі психолога. Як правило, у загальноосвітній школі психологічне консультування батьків посідає майже останнє місце у переліку інших видів робіт і відбувається перед батьківськими зборами чи після них. В ідеалі кожна сім'я має відвідати шкільного психолога принаймні двічі на рік. Консультація частіше відбувається у формі індивідуальної бесіди. На її успішність впливає багато факторів, серед яких першим є позитивне ставлення батьків до діяльності психолога.
   Консультативна бесіда умовно поділяється на три частини. Перша - початок бесіди, коли психологові слід познайомитись, представитись, спитати про успіхи дитини у навчанні, про поведінку вдома чи в колі товаришів. У деяких випадках доцільно почати зі спостережень поведінки дитини в школі, її становища в колективі, ознайомити з результатами тестування або опитів. Початковий стан має завершуватися встановленням "діагнозу" батьківсько-дитячих стосунків.
   Основна частина бесіди - власне надання консультації. Тут застосовуються деякі способи активізації уваги, мислення та мовного відгуку дорослих. Передусім це форма запитань психолога. Іноді батьки приходять на консультацію з дитиною. Це ще один привід для спостереження їхніх взаємин, для залучення сім'ї до співпраці із психологом. Проте консультативна частина бесіди має проходити без дитини. У кінці бесіди застосовуються прийоми кращого запам'ятовування та розуміння (повторення, нагадування) основних положень, рекомендацій або висновків бесіди, короткі підсумкові аргументації, застереження, вказівки, пропозиції, побажання, інструкції. На цьому консультація завершується. Головне, щоб співрозмовники розійшлися добрими друзями із бажанням подальшого спілкування.
   Під час бесіди слід натякнути, якщо це необхідно, на недостатню чи надмірну увагу до дитини, навести приклади різноманітного спілкування з підлітком на теми дозвілля, спільних сімейних справ, тощо. Психологові обов'язково треба уважно вислухати батьків та знайти в їхній розповіді те, за що можна похвалити, чим особливо зацікавитись. Це необхідно для подальших рекомендацій щодо корекції того чи іншого стилю виховання. Значну увагу треба приділити переконанню батьків у необхідності спостереження за почуттями підлітка, юнака, їх потребами, емоційним станом, здоров'ям, проявами характеру, що окреслює діапазон вимог до нього, тих чи інших заборон тощо.
   Досвід консультування батьків дітей підліткового та молодшого юнацького віку свідчить про наявність проблем, на які слід звертати особливу увагу:
   • особистісні проблеми батьків, які суттєво впливають на виховання підлітків і юнаків та порозуміння з ними;
   • неприймання підлітком і юнаком особистості батька або матері, інших вихователів;
   • нерозуміння підлітком та юнаком вимог батьків;
   • відсутність сприйняття особистісного світу батьків;
   • моральна "глухота" підлітка та юнака;
   • схильність підлітка та юнака до задоволення власних потреб - навіть за рахунок потреб батьків.
   Розв'язання цих проблем потребує застосування більш активних методів роботи: різного роду тренінгів, ділових ігор, вправ на спілкування з дітьми та по між собою, домашніх завдань, спроб самостійного аналізу психологічно-педагогічних ситуацій та міжособистісних конфліктів. Ця низка методів базується на тренуванні вмінь та навичок спілкування. Вони не погано спрацьовують на психологічному ефекті групи протягом 5-10 сеансів.
   Таким чином, робота шкільного психолога зі сприяння батькам у виховані дитини оформлюється у певну технологію, яка передбачає, насамперед усебічне вивчення дитини, спілкування з усіма учасниками виховного процесу, надання рекомендацій батькам та, в разі необхідності, подальшу роботу з ними з метою коригування родинних взаємин.
   Робота з учителями. Більшу частину свого часу діти проводять у навчально-виховних закладах. Постійно поруч з ними дорослі люди -професіонали-вихователі, вчителі. Від їхньої психологічної та педагогічної компетентності багато в чому залежить той шлях розвитку, яким ідуть діти. Тому психопрофілактичній і просвітницькій роботі з учителями приділяється велике значення. їхнє ставлення до цієї роботи та участь в ній суттєво впливають на її результати.
   Робота з учителями може будуватися у двох площинах. Перша -ставлення до них як до фахівців. У цьому випадку задача психолога полягає в тому, щоб поновити їхні психологічні знання і вміння використовувати ці знання на практиці, допомагати у психологізації навчально-виховного процесу, залучати вчителів до співробітництва у психопрофілактичній та просвітницькій діяльності.
   Друга площина - вчителі як безпосередні суб'єкти навчально-виховного процесу. Психолог має стежити за їхнім психологічним станом, навчати саморегуляції, сприяти особистісному зростанню. Звичайно, ці дві площини у практичній роботі з учителями взаємопов'язані та взаємопереплетені. Нами ж вони відокремлені штучно, для кращого розуміння процесу роботи. Традиційні форми роботи з учителями подібні до форм роботи з батьками, але мають інше змістове значення.
   За змістом виступи і лекції можуть бути присвячені особливостям того чи іншого віку учнів; віковим новоутворенням; особливостям розвитку певних психічних якостей (пам'яті, уваги, тощо), питанням оптимізації навчально-виховного процесу (наприклад, психологічна рецензія планів школи та метод об' єднань), розгляду психофізіологічних та психогігієнічних факторів, які впливають на навчання. У виступах та лекціях необхідно враховувати специфіку школи. Виступаючи на педрадах або методоб'єднаннях, необхідно наводити дані, отримані в ході дослідження того чи іншого питання в школі (звичайно, усереднені). Бажано, щоб у своїх виступах психолог приділяв увагу науковій організації праці вчителів, питанням підтримки їхнього психічного здоров'я (зняття напруги, стресів) тощо.
   Індивідуальні консультації. Вони проводяться з учителями для спільного розв'язання міжособистісних конфліктних ситуацій з питань розвитку класу як групи, допомоги в розумінні конкретних учнів і т.д. Психолог має проводити консультації з адміністрацією школи, з класними керівниками, з учителями (якщо у цьому є необхідність) і за результатами досліджень. Консультації в цих випадках проходять у формі рекомендацій - як усних, так і письмових. У ході консультацій необхідно актуалізувати ті психологічні поняття, які необхідні для правильного розуміння результатів досліджень.
   Робота в кімнаті психологічного розвантаження. Кімната психологічного розвантаження створює сприятливі умови для повноцінного проведення з учителями психогімнастики, релаксації і т.п. Тут же можна проводити засідання методоб'єднань із психології, психологічно-педагогічні консиліуми.
   Психологічно-педагогічні консиліуми. Це досить поширена і дійова форма роботи. Консиліум являє собою збори, на яких педагоги, психологи та інші зацікавлені фахівці (можливо медики, інспектори у справах неповнолітніх) тощо, радяться з приводу проблемної, нестандартної чи важкої ситуації, що пов'язана з конкретною дитиною чи класом. У ході всебічного аналізу ситуації ставиться діагноз та намічаються шляхи розв'язання проблеми. Слід зазначити, що інтереси дитини мають бути вищі над усе. Таким чином, на педагогічних радах і методоб'єднаннях обговорюються стратегічні напрямки роботи вчителів і психологів, а на психологічно-педагогічному консиліумі -тактичні питання розв'язання конкретних ситуацій.
   У дітей є страхи різної природи, різної інтенсивності та різних проявів. Крім того є і вікові особливості страхів. Кваліфікована консультація психолога допоможе уникнути багатьох проблем, а проблеми, які уже виникли, - нівелювати. Роботу з профілактики та усунення страхів у дітей різних вікових груп треба проводити як із самими дітьми, їх батьками так із найближчими оточуючими: вихователями, вчителями.
   Для психокорекційної та психотерапевтичної роботи пропонуються, як групові, так і індивідуальні форми роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Василюк Ф.Е. Психология переживания; Анализ преодоления критических ситуаций. - М.; МГУ, 1996.
2. Доній В.М., Несен Г.М., Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник. - ІЗМН, 1998. - 360 с
3. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. - М.; Просвещение, 1998. - 176 с.
4. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. - СПб,: Питократ, 1995. - 128 с.
5. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - 109 с.
6. Кузікова СБ. Психологічна програма корекції та розвитку особистості у підлітковому віці; Навчально-методичний посібник. - Суми: СДПІ, 1998. - 80 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com