www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Застосування аутогенного тренування з метою зниження впливу гіпотермії в екстремальних умовах діяльності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Застосування аутогенного тренування з метою зниження впливу гіпотермії в екстремальних умовах діяльності

О.І. Фармагей

ЗАСТОСУВАННЯ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ З МЕТОЮ ЗНИЖЕННЯ ВПЛИВУ ГІПОТЕРМІЇ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ

   Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Умови діяльності, в яких доводиться виконувати завдання представникам багатьох професій, а саме військовослужбовцями спеціальних підрозділів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, космонавтам, пілотам літальних апаратів та іншим, можуть бути названі особливим, а в окремих випадках і екстремальними.
   Особливими ці умови є тому, що супроводжуються суттєвими психоемоційними навантаженнями, які викликані такими факторами як:
   - висока відповідальність за прийняті рішення;
   - достатня складність виконуваних функцій;
   - прискореним темпом діяльності;
   - об'єднанням різних за метою дій і одній діяльності;
   - опрацюванням значного обсягу інформації;
   - дефіцитом часу на прийняття рішення [1].
   У тих випадках коли ця діяльність супроводжується ще й обгрунтованим ризиком для життя й здоров'я, в тому числі і обумовленим агресивним впливом середовища, умови такої діяльності можна назвати екстремальними.
   Аналіз низки аварій та проблем, у тому числі і трагічних, які виникають у процесі діяльності в таких умовах свідчить про те, що в багатьох випадках причиною помилкового, а інколи і неадекватного прийняття рішень є психологічна неготовність суб'єкта діяльності до відповідних дій. Зважаючи на викладене в сучасних умовах набуває особливої актуальності необхідність вирішення наукової та практичної проблеми, пов'язаної із розробкою новітніх методів психологічної підготовки представників "екстремальних" професій, адаптування наявних підходів та проведення їх відповідної апробації під час експериментів.
   Формулювання цілей, постановка завдання. Одним з факторів, на який звертається недостатня увага при підготовці фахівців є фактор середовища, незвичний або раптовий вплив якого носить виражений психогенний характер. Якщо людина не готова до швидкого адаптування до умов середовища, різко зростає психоемоційне навантаження, далі, залежно від індивідуальних психофізіологічних особливостей людини в одному варіанті виникає суттєве збудження процесів в корі головного мозку, потім за механізмом "охоронного гальмування" спостерігається своєрідне психофізіологічне блокування та різке неконтрольоване гальмування процесів в корі головного мозку і, як наслідок, ступорозний стан. В іншому варіанті гальмування процесів в корі виникає відразу ж після різкого підвищення психоемоційного навантаження. В будь якому випадку це призводить до припинення діяльності і відповідних негативних наслідків.
   Тому, на наш погляд питання підготовки, зокрема психологічної, до відповідного сприйняття екстремальних впливів середовища повинно розглядатись як один з важливих компонентів при підготовці професіонала.
   Одним із факторів середовища, який робить діяльність екстремальною є гіпотермія. Тривале перебування під впливом холодних температур відповідним чином впливає на організм людини і неготовність до перебування в таких умовах призводить до порушень процесу діяльності, а в деяких випадках до її у немож ливлення.
   Звичайно, задля уникнення негативних наслідків гіпотермії необхідно мати відповідний теплий одяг. Проте, як показує досвід цього не завжди достатньо.
   У контексті проблеми психологічної підготовки до діяльності в особливих та екстремальних умов діяльності, нас особливо цікавить можливість застосування для уникнення негативних впливів низьких температур внутрішніх резервів організму людини. Одним з методів, який, на нашу думку може з успіхом застосовуватись з цією метою є метод аутогенного тренування . Саме цьому питанню його теоретичному вивченню та результатам практичної реалізації на рівні пілотного експерименту присвячена ця стаття.
   Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аутогенне тренування (AT) відноситься до одного з методів ментального психотренінгу і є дієвим методом психологічної підготовки, який на сьогоднішній день достатньо вивчений сучасною наукою і широко застосовується у різних галузях психології, медицини для психокорекції та психотерапії.
   Засновником методу вважається Іоган (Йоган) Генріх Шульц. Його монографічне дослідження „Аутогенне тренування", опубліковане у 1932 році стало відправною точкою теоретичного обгрунтування і практичного застосування цього методу. Увагу науковців та практиків до AT ілюструє той факт, що вказане видання за період до 1977 року було перевидано 13 разів. В основу методу покладений феномен механізму самонавіювання або психічного самовпливу, який вперше був досліджений з практичною метою французьким аптекарем Емілем Кує [3-6]. Слід підкреслити, що зазначений механізм був відомий людям ще раніше. Посилання на лікувальну дію самонавіювання можна зустріти в роботах В.М. Бехтерева, Я.А. Боткіна, І.Р. Тарханова ще у XIX сторіччі. Проте наукове обґрунтування та практичне застосування AT, формулювання принципів дії цього методу належать все ж таки І. Шульпу.Пізніше більш глибокі дослідження психофізіологічних механізмів дії аутогенного тренування проводились відомими психологами та психіатрами І.М. Сеченовим, І.П. Павловим, О.О. Ухтомським, К.І. Платоновим [7-9].
   Сучасною наукою виділяється два рівні аутогенного тренування - перший і вищий, які вивчаються по черзі, по мірі оволодіння [3; 4; 5; 10]. Найпростіший з них - перший. Другий є достатньо складним і його практично неможливо опанувати без відповідно підготовленого фахівця або без власної психологічної чи медичної освіти. Його застосування потребує значного обсягу теоретичних знань.Завдання першого етапу AT полягає в оволодінні шістьома стандартними вправами та навичками входження в аутогенне занурення, самонавіювання та сенсорної репродукції (сюжетне уявлення) [4].
Метод AT вивчався для застосування у психологічній підготовці спортсменів, космонавтів, пілотів літальних апаратів, інших представників "екстремальних" професій багатьма авторами.
Як в основу AT, так і гіпносугестії покладено феномен навіювання. Проте слід взяти до уваги, що активний характер аутогенного тренування позитивно відрізняє цей метод, оскільки об'єкт виступає не в пасивній ролі, як при гіпнозі та не супроводжується відчуттям значної залежності від психолога або психотерапевта [3]. Таке навіювання проводиться за допомогою вербальних подразників. Вербальні сигнали або викликані ними образи при систематичному повторенні ведуть до утворення умовних кортико - вісцеральних (вербально-вісцеральних) реакцій і реалізації бажаних змін [10].
Дослідження, проведені A.M. Свядощем [5; 11] свідчать, що на початку сеансу аутогенного тренування серед інших показників електричної активності головного мозку найпомітнішим є альфа-ритм. Далі ця активність знижується, проявляються повільні хвилі амплітудою 20-100 мкВ, одиничні або серіями. Під час самонавіювання спостерігається депресія фонового ритму та повільні хвилі. Спостереження цього ж автора свідчать, що під час AT завдяки зменшенню потоку інтеро- та екстероцептивних імпульсів, які надходять у ретикулярну формацію, виникає ослаблення тоногенного впливу коркових клітин, за рахунок чого зменшується рівень стану неспання. Таке гальмування процесів у корі головного мозку і створює відповідні для проведення навіювання умови. За І.П. Павловим сила впливу самонавіювання визначається наявністю "концентрованого подразника визначеної ділянки кори головного мозку, що супроводжується сильним гальмуванням інших відділів кори, що являють ... інтереси всього організму, його цілісності, його існування" [12].
Дослідження B.C. Лобзіна та М.М. Решетнікова [3] показали, що на першій стадії аутогенного тренування, яка пов'язана із м'язовою релаксацією у піддослідних спостерігається зниження коркової активності та перевагою процесів гальмування в корі великих півкуль головного мозку. На другій стадії, під час якої проводиться сугестія (самонавіювання), на результатах електроенцефалограми (ЕЕГ) фіксуються показники, які свідчать про концентрацію уваги, стані неспання, активації коркової діяльності. Суб'єктивно учасники експериментів відчувають тяжкість у тілі, що змінюється відчуттям легкості, паріння у повітрі.
   Дослідження, наведені згаданими авторами [3, с 82], пов'язане зі зняттям показників електроенцефалограми під час проведення аутогенного тренування на різних його фазах показали, що на першій з них у порівнянні із початковим рівнем, підвищується активність бета-ритму, яка досягає найбільшого вираження на 8-14 хвилині, збільшуючись на 100 - 140% від фонового ритму. Збільшення активності альфа-ритму починається приблизно на 8 хвилині сеансу AT та досягає максимальних показників (до 150%) на 16 хвилині. Енергія повільної ЕЕГ, яка фіксується за показниками дельта - і тета-ритмів у процесі сеансу знижується в середньому відповідно на 37 та 86%). Автори роблять висновок про те, що вже при виконанні вправ на релаксацію спостерігається активуючий вплив на центральну нервову систему, який посилюється протягом сеансу.Аналіз останніх публікацій дає право констатувати, що на сьогодні замало розробок, як теоретичних, а особливо практичних, які б дали можливість говорити про повноцінне використання можливостей аутогенного тренування при психологічній підготовці представників "екстремальних” професій, особливо, що стосується проблеми застосування AT для зниження інтенсивності сприйняття негативного впливу екстремальних умов середовища, де проходить діяльність. Окремі з цих робіт належать Л.П. Гримаку [14], О.М. Кокуну [15], М.С. Корольчуку [16], Б.А. Смирнову та Є.В. Долгополовій [1], В.І. Лебедеву [17]. Проте ці дослідження залишають нам право здійснювати подальші і більш детальні теоретичні розвідки та експерименти, що стосуються предмету цієї роботи.
   Виклад основного матеріалу дослідження. З метою доведення або спростування можливості застосування окремих вправ аутогенного тренування для компенсації негативного впливу низьких температур та збереження при цьому достатнього рівня роботоздатності, адекватності до виконання завдань в екстремальних умовах середовища, нами проводилось відповідне пілотне дослідження. Його планування та здійснення проводилось відповідно до вимог до такого рівня експериментів, зокрема описаних в роботах [15; 18; 19; 20; 21].
   Відомо, що під впливом релаксації істотно підвищується рівень самонавіювання в тому числі і тепла.
   A.M. Свядощ та А.С. Ромен [5; 22] під час лабораторних експериментів довели, що вже через 3 тижні систематичних занять аутотренінгом довільне збільшення температури кисті рук стає можливим для 80 % людей. Тому, наш пілотний експеримент полягав у навіюванні тепла у тіло під час підводного занурення у воду Чорного моря з коливаннями температури на глибині від 6 до 10 градусів. В першому випадку це проходило у Балаклаві біля скелі адмірала Ушакова (8 учасників, всі чоловіки віком від 30 до 48 років) на глибину 40-42 метри. У другому в АРК на півострові Тарханкут на затонулий корабель "Цесаревич Олексій" на глибину 42-49 метрів (9 учасників, 7 чоловіків та 2 жінки віком від 28 до 53 років, 3 етапи, всі з вищою освітою). Обов'язковою умовою було наявність відповідного рівня дайверської підготовки, уміння володіти навичками аутогенного занурення, відсутність ботів (спеціальне взуття) й рукавичок, а також використання "мокрих" гідрокостюмів, в яких вода потрапляє між костюмом та тілом аквалангіста. Як зазначалось, всі учасники експерименту володіли навичками першої ступені аутогенного тренування і користувались відповідними вправами терміном більше 6 місяців (3 з учасників практикували AT більше 10 років). Всі учасники були сертифікованими дайверами за міжнародними системами PADI та CMAS на рівні не менше AOWD (PADT) та ** (CMAS).
   В модифікації патернів аутогенного тренування під час експерименту їх застосовувались тільки три в різних, індивідуально підібраних, варіантах:
   - я дихаю вільно і спокійно, моє дихання спокійне, глибоке і вільне... (2-3 рази);
   - я активний і спокійний, спокій та впевненість завжди перебувають рядом зі мною... (2-3 рази);
   - моя рука (руки, ноги, тіло, спина, пальці і т.д.) тепла, я відчуваю як тепло розходиться по кінцівках, по тілу... (6-7 разів);
   У даному випадку наводяться патерни, які використовував особисто автор, інші учасники експерименту переробляли їх у довільній формі відповідно до власного досвіду застосування AT. Від цього сутність формул навіювання не змінювалась.
   Правильний підбір патернів є особливо важливим. Наприклад, навіювання стану повного спокою та розслаблення безпосередньо перед та під час занурення можуть призвести до пасивності у діях, загальмованості реакцій і т.п. Тому кожна модифікація AT повинна враховувати індивідуальні психофізіологічні особливості людини та підбиратись відповідно до умов середовища й специфіки виконуваних завдань. Під час перебування під водою та активного виконання там завдання не можна було застосовувати патерни, пов'язані із розслабленням, викликанням важкості в тілі тощо, оскільки це знизило б або унеможливило всю діяльність. Завдання полягало в тому, що б не втратити активність як розумову, так і фізичну та виконати відповідне завдання.Завданням пірнання в Балаклаві було занурення та перебування, на заданій глибині протягом 8 хвилин (максимальна бездекомпресійна межа), повільно рухаючись за показниками компасу. На "Цесаревичі" час перебування складав 16 хвилин, що вимагало під час підйому на поверхню витримування обов'язкових 16 хвилин загальної декомпресії (відповідно до показників комп 'ютера-декомпресиметра Suunto D-4) у холодній воді майже без рухів. При цьому, в останньому випадку учасникам необхідно було на спеціальних пластмасових дощечках за допомогою олівця вирішити нескладні математичні приклади, на зворотній стороні написати прізвище, ім'я, по-батькові, поставити автограф, проплисти через камбуз затонулого корабля, виконуючи ластами спеціальні рухи, які зменшують виникнення замутніння, спуститися на його нижню палубу, далі через трюм і повернутися до місця, звідки входили в затонулий об'єкт. Математичні приклади в усіх варіантах були однакові та розташовувались під номерами від 1 до 10 у два стовпчика: 1) 7*8= ; 2) 125:5= ; 3) 6*7= ; 4) 120-30-60= ; 5) 13+11+12=; 6) 4*9= ; 7) ^64= ; 8) 92-13-5= 9)76+15+6= ; 10) 72:9=
   Слід зауважити, що крім гіпотермії на глибинах більше 30, а особливо 40 метрів у зв'язку із збільшенням парціального тиску повітря на організм і, відповідно, тих газів, з яких воно складається, для дайверів виникає небезпека виникнення так званого азотного наркозу і низькі температури є фактором, що збільшують імовірність його появи. Під впливом азотного наркозу людина може втратити адекватність прийняття рішень, свідомість і це є одною основних з причин загибелі дайверів по всьому світу. Механізм виникнення та впливу азотного наркозу на психіку та організм в цілому не є предметом даної роботи, тому тут детально не розглядається, проте, під час експерименту на цей фактор зверталася увага як на такий, що додатково ускладнює діяльність.
   На етапі організації експерименту більшість учасників поставилися до нього з осторогою, оскільки гіпотермія може призвести до ряду ускладнень, які на такій глибині можуть стати небезпечними для життя і здоров'я. Крім цього, професійним дайверам відомо, що вода температурою менше 10 градусів вважається достатньо холодною і під час пірнання у таких умовах, як правило, застосовуються спеціальні "сухі", ізолюючі від води гідрокостюми. Вода температурою менше 5-6 градусів на відкритих ділянках шкіри відчувається як дуже холодна. Проте штучне ускладнення екстремальних умов впливу середовища свого роду моделювало можливу ситуацію, пов'язану із перебуванням в холодній воді або виконання завдання взимку.
   Критеріями оцінки були визначені наступні показники:
   - виконання математичного завдання (за "5" - бальною шкалою та із визначенням витраченого часу);
   - правильність написання прізвища, ім'я, по-батькові, автографа (за шкалою "з помилками ("-") - без помилок ("+")");
   - адекватність контролю за показниками приборів (глибиномір, компас, комп'ютер, манометр) (за шкалою "з помилками ("-") - без помилок ("+")");
   - правильність руху за маршрутом та спосіб роботи ластами (за шкалою "з помилками ("-") - без помилок ("+")");
   - суб'єктивне сприйняття відчуття холоду та оцінка власних дій (за шкалами "неможливо працювати, дуже холодно (-1); холодно, але можна працювати (0); прохолодно, можна працювати (+1)).
   Показники, отримані при проведенні експерименту показані у таблиці 1.

Таблиця 1

№ з/п

Математика, письмове завдання (оцінка та час)

Контроль приборів

Маршрут та робота ластами

Суб'єктивне сприйняття

 

на землі

під водою

 

 

 

1.

5 (95 с)

5 (100 с)

+

+

+1

2.

5 (102 с)

5 (110 с)

+

+

0

3.

5 (90 с)

5 (105 с)

+

+

0

4.

5 (95 с)

5 (105 с)

+

+

+1

5.

5 (110 с)

5 (120 с)

+

+

+1

6.

5 (105 с)

5 (120 с)

+

+

+1

7.

5 (100 с)

5 (110 с)

+

+

0

8.

4 (110 с)

3 (130 с)

+

+

0

9.

5 (95 с)

5 (110 с)

+

+

+1

   Показники часу при вирішенні математичного завдання наведені з точністю ± 2с. Така певна неточність пов'язана зі складністю контролю даного параметру під водою із одночасною участю автора в експерименті.
   Співбесіда, проведена після занурення, а також аналіз виконання завдань під водою, зокрема математичного, руху за маршрутом, правильності роботи ластами, свідчить про наступне. Завдяки навіюванню тепла, яке починалося відразу ж після початку занурення, всі учасники змогли суб'єктивно не відчувати холоду принаймні на стільки, що б це поставило під загрозу виконання завдання. У звичайних обставинах непідготовленою людиною така вода (на дні 6-7 градусів) сприймається як шокуючо холодна, але більшість учасників експерименту оцінювали її як прохолодну, але прийнятну. Аналіз ознак почерку, залишеного на дощечках (розмір, нахил, напрямок строчок), а також перевірка математичних прикладів свідчить про адекватність дій, а також відсутність значущих негативних змін у точних моторних рухах учасників експерименту. Тільки в одному випадку у жінки 28 років було 4 помилки у 10 прикладах. Але, як показала перевірка, вона погано знає таблицю множення і робить помилки, особливо при швидкому рішенні прикладів, на землі у звичайних умовах.
   Після відпочинку на землі (приблизно через 3-4 години) кожен з учасників ще раз виконав письмове завдання на дощечках, аналогічне тому, що виконувалось під водою. Приклади були інші, але за рівнем складності приблизно такими ж як і у попередньому завданні.
   Із показників таблиці видно, що термін виконання завдання під водою дещо більший ніж у нормальних умовах на землі. Причини цього в цій статті не розглядаються, але беззаперечно, що одною з причин подовження часу в числі інших факторів є вплив середовища, на що необхідно звертати увагу при підготовці фахівців екстремальних професій та постановці їм завдань.
   Крім цього, учасники висловлювали суб'єктивне задоволення експериментом, підкреслювали, що такі вправи сприяють підвищенню рівня впевненості в собі та висловили побажання щодо подальшої участі в подібних експериментах.
   Висновки та напрями подальших розвідок. Підсумовуючи викладене про можливості застосування аутогенного тренування для психологічної підготовки професіоналів до діяльності в екстремальних умовах для зниження рівня інтенсивності негативних впливів середовища, хотілось би підкреслити, що цей метод є достатньо дієвим і відносно простим в опануванні. Оволодіння першою його ступеню не потребує спеціальної психологічної освіти, проте повинно проводитись під керівництвом спеціально підготовленого психолога. Щоденне застосування аутогенного тренування приводить до швидкого й успішного зниження негативних емоцій, які зашкоджують роботі у напруженій ситуації, значно підвищує працездатність у професійній діяльності. Крім цього, можна виокремити наступні висновки та перспективні напрями досліджень:
   1. На сучасному рівні знань про аутогенне тренування, її правильне системне застосування у комплексі із відповідним фізичним розвитком і професійною підготовкою знижують інтенсивність сприйняття негативного впливу гіпотермії в екстремальних умовах діяльності, що позитивно відображається на її результатах.
   2. Вказане дозволяє використовувати зазначений метод для підготовки представників тих професій, діяльність яких пов'язана із впливом екстремальних факторів і проходить в особливих та екстремальних умовах. Проте на сьогодні відчувається помітний брак розробок на основі AT адаптованих до потреб відповідних видів діяльності.
   3. Вважаємо доцільним проводити теоретичне вивчення застосування AT як одного з методів психологічної підготовки представників "екстремальних" професій, зокрема, що стосується розробки відповідних модифікацій, котрі враховуватимуть індивідуальні психофізіологічні особливості професіонала та специфіку його діяльності в цілому.
   4. Крім цього, вважаємо перспективним проводити подальші дослідження застосування  аутогенного тренування для зниження наслідків негативного впливу екстремальних умов середовища на результативність діяльності шляхом вивчення контрольної та експериментальної груп, які відповідатимуть вимогам репрезентативності в умовах температурних впливів (холод, жара), гіпоксії (при розрядженому повітрі: розгерметизовано літаки, високо в горах), а також впливів повітряного середовища (під час парашутних стрибків, зокрема вільного падіння).

ЛІТЕРАТУРА

1. Смирнов Б. А., Долгополова Е. В. Психология деятельности в экстремальных ситуациях. - X., 2007. - 276 с.
2. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - X.: Прапор, 2005.-640 с.
3. Лобзин B.C., Решетников М.М. Аутогенная тренировка. - Л., 1986. - 280 с.
4. Морозов A.M., Крыжановская Л.А. Клиника, динамика и лечение пограничных психических расстройств у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС.-К., 1998.-330 с.
5. Свядощ A.M. Аутогенная тренировка. - М.: Медицина, 1974.
6. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. - К.: Здоров'я, 1977. -480 с.
7. Павлов И.П. Поли. собр. соч. - М.; Л., 1951, т. VIII, кн. 2, с 316.
8. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. - М.-Л.: т. 3, кн. 2, 1960.
9. Платонов К.И. Слово как физиологический и лечебный фактор. - М., 1962.
10. Теория и практика аутогенной тренировки. - Л., 1980. - 271 с.
11. Свядощ A.M. Психотерапия неврозов военного времени \ Руководство по психотерапии. -М.: Медицина, 1974.
12. Павлов И.П. Поли. собр. соч. - М.; Л., 1951, т. III, кн. 2, с. 212.
13. Психологічна енциклопедія. - К.: „Академвидав", 2006. - 424 с.
14. Гримак Л.П. Психологическая подготовка парашютиста. - М., 1971. - 207 с.
15. КокунО.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності. - К., 2004. - 265 с
16. Корольчук М.С. Психофізіологія працездатності корабельних спеціалістів в екстремальних умовах / Дис. на здобування наукового ступеня доктора психол. наук.-К., 1996.
17. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. - М., 1989. - 304 с.
18. Дорфман Л.Я. Методологические основы эмпирической психологии: от понимания к технологии. - М., 2005. - 288 с.
19. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. - СПб., 2000.
20. Мазилов В.А. Методология психологической науки. - Ярославль, 2003. -198 с.
21. Шерман Д.Д. Основы психофизиологии и врачебного контроля в парашютном спорте. - М., 1976. - 111 с.
22. Ромен А.С. Психическая саморегуляция, ее значение и возможности \ Психическая саморегуляция. -Алма-Ата, 1973.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com