www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Українська мова як складова національної самосвідомості особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Українська мова як складова національної самосвідомості особистості

В.Ф. Соколова

УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

   Стаття присвячена висвітленню особистого статусу для респондентів української мови як національної і державної мови, сфери її поширення і використання як засобу спілкування в сімейному колі та позасімейних ділових чи міжособистісних ситуаціях.
   Ключові слова: культура, національна ментальність, національна мова, державна мова, національна самосвідомість.
   Культура - специфічна ознака людини, притаманна їй з початку її існування. Це система духовних форм забезпечення життєдіяльності людей, що охоплює всі сторони людського життя. Кожній людині властива певна культурна орієнтація, яка визначається свідомо і підсвідомо належністю людини тій чи іншій культурній спільноті [5, с 112].
   Культура певного етносу тісно пов'язана з національною мовою. В. Вундт аналізував роль мови, міфів та звичаїв в житті народів та у розвитку народного духу. Він писав: „Мова містить в собі спільну форму уявлень, що живуть в дусі народу, і закони їхнього зв'язку. Міфи мають в собі початковий зміст цих уявлень в їх зумовленості почуттями і потягами. Нарешті, звичаї - це загальний напрямок волі, що виникає із цих уявлень і потягів... Мова, міфи і звичаї -спільні духовні явища, які настільки тісно зрослися одне з одним, що одне з них не існує без іншого" [1, с 33]. Далі Вундт робить висновок, що „мова, міфи і звичаї є не якимись фрагментами творчості народного духу, але самим цим духом народу..." [1, с 35].
   Звуки мови - фонеми - у різному поєднанні схожі за звучанням і впливом на сприймаючу їх людину з музикою. П.А. Флоренський підкреслював, що фонема, яка звучить, незалежно від смислу слова, у яке вона включена, подібно до музики, настроює певним чином душу людини [4].
   Одним з вельми важливих складових елементів національної ментальності є мова. О.О. Потебня вбачав у мові невід'ємний компонент національного духу. Він вагомо обгрунтував визначальне місце мови в „глибинних слоях" національної психології, духовного життя нації, її пріоритет по відношенню до таких ознак нації, як єдність походження, подібність зовнішнього типу та способу життя, їжі, одягу, специфіки будівель, звичаїв, державної єдності [2]. О. Потебня обгрунтував, що кожен народ, кожна нація психологічно „обведені" колом своєї мови, вийти з якого можна, лише перейшовши до іншого. Наслідком цього є те, що передати повно зміст думок чи ідей однієї нації іншій неможливо: в ті самі думки чи ідеї кожна нація вкладає свій специфічний зміст, по-своєму їх тлумачить [3, с 27]. Ці думки були підтверджені наступними науковими розробками, зокрема, вченням Л. Виготського про розвиток вищих психічних функцій.
   Метою даної статті є викладення результатів вивчення значущості для сучасної молоді української мови як національної та державної мови.
   Оскільки молодь є творцем майбутнього будь-якої країни і будь-якого народу, а студенти - це ті, хто є найбільш активною часткою народу, ми обрали для дослідження саме студентську молодь. Херсонський державний університет є одним з базових вищих навчальних закладів в Україні, в ньому навчаються представники міського й сільського населення з усіх регіонів країни. Дослідженням було охоплено 360 студентів Херсонського державного університету віком від 16 до 26 років; серед них 90 хлопців і 270 дівчат. Зі всієї вибірки 120 осіб навчаються в Інституті української філології і журналістики, де українська література і мова викладаються за фахом у великому обсязі навчальних годин, решта студентів навчається на інших факультетах, де українська література викладається з обмеженою кількістю годин (факультет культури і мистецтв - 60 осіб; інститут іноземної філології - 60 осіб) або зовсім не викладається (економіко-юридичний факультет - 60 осіб; Інститут природознавства - 60 осіб). Таким чином, всіх досліджуваних ми розподілили на три групи відповідно до того, викладаються чи ні у них українська література та дисципліни українознавчого циклу і в якому обсязі.
   Першу групу склали студенти економіко-юридичного факультету та Інституту природознавства. До другої групи увійшли студенти факультету культури і мистецтв та Інституту іноземної філології. Третю групу склали студенти Інституту української філології і журналістики.
   В дослідженні ми скористалися методом анкетування. Позиції 1-7 анкети дозволяють визначити особистий статус для респондентів української мови як національної і державної мови, сферу її поширення і використання як засобу спілкування в сімейному колі та позасімейних ділових чи міжособистісних ситуаціях.
   В кожному з зазначених пунктів пропонується відповісти на питання, обравши відповідь з чотирьох наведених варіантів. Наприклад, в першому пункті на питання “Якою мовою Ви найчастіше читаєте художню літературу чи періодичну пресу?” пропонуються такі варіанти відповідей: а) українською; б) російською; в) обома мовами; г) іншою (якою). Такі ж самі варіанти відповідей містяться і в пунктах 2-7.
   Отже, в першій групі досліджуваних студентів як основну мову для читання художньої літератури та періодичної преси українську мову обрали лише 2% респондентів; російську мову - 21%; обидві мови як однаково прийнятні обрали 77% респондентів. Із коментарів студентів: „Розумію, що мешкаю в Україні і маю розмовляти українською мовою, але читаю переважно російською", „Я читаю і українськомовну, і російськомовну літературу, але частіше все ж таки твори, якими я цікавлюся, друковані російською".
   Мовою радіо- і телепередач, що їх переважно слухають чи дивляться, українську обрали 4%, російську - 16%), обидві мови - 80% студентів першої групи. Наведемо приклади висловлювань: „Якщо я вважаю радіо- чи телепередачу пізнавальною та корисною, то мова трансляції для мене неважлива", „Часто по радіо і по телевізору в одній передачі звучить і українська, і російська мови, от і слухаю обома мовами..".
   Серед опитаних даної групи рідною вважають українську мову 50%, російську мову - 18%, обидві мови 32% респондентів. З них вільно володіють тільки українською мовою лише 9%, тільки російською - 14%, обома мовами володіє вільно переважна більшість - 77% студентів. Серед типових пояснень студентів читаємо: „З дитинства чула обидві мови, тому що мати українка, а батько росіянин, але в садку і в школі більше користувалася російською, тому й краще володію нею", „Для мене обидві мови рідні, тому що завжди в нашій родині ми розмовляли і українською, і російською, отже я вільно володію обома мовами".
   Одною з сфер повсякденного вживання мови є спілкування в сімейному колі. Мовою сімейного спілкування визнана українська 27% респондентів, російська - 36%, обидві мови - 37% респондентів першої групи. Аргументували студенти свої відповіді також по-різному: „В сім'ї ми частіше вживаємо російську мову, тому що колись мої батьки, а потім і я закінчив школу з російською мовою викладання, також у нас багато родичів у Росії", „В нашій родині ми між собою спілкуємося переважно українською мовою, тому що мої батьки - вчителі: мама викладає саме українську мову і літературу, а батько історію", „В нашій сім'ї ми вживаємо обидві мови, тому що живемо в такому регіоні, де однаково поширені українська і російська мови".
   Певне значення для вивчення ситуацій поширення і вживання мови має спілкування студентів між собою поза навчальним процесом, тобто під час перерв між заняттями. Отже, найчастіше розмовляють в університеті на перервах українською мовою 12%, переходять на російську 57%, обидві мови вживають 31%) студентів даної групи. Із коментарів: „Навчальні предмети нам викладають українською мовою, але на перервах спілкуюся російською, тому що володію нею краще", „Я поза навчальним процесом вживаю російську мову, хоча достатньо володію і українською, тому що поважаю українську мову як державну мову".
   Як переважну мову спілкування із друзями 12% студентів першої групи обрали українську мову, 47%> студентів - російську, 41% осіб відповіли, що спілкуються із друзями обома мовами. Наведемо приклади пояснень студентів: „Для мене не існує різниці між українською і російською мовами, тому що в нашій місцевості ці мови завжди вживанні", „Я поважаю українську мову, тому що вона є мовою нашої країни, але користуватися нею завжди не можу", „Людина-громадянин має знати рідну мову, але це не означає обов'язково розмовляти нею, головне, щоб людина жила і працювала на користь свого народу і своєї країни".
   В другій групі респондентів відповіді розподілилися дещо несподівано. Ми пов'язуємо це з певним впливом специфіки навчання на відділеннях Інституту іноземної філології та з більш широким представництвом серед досліджуваних студентів даної групи осіб багатьох національностей.
   Отже, в другій групі художню літературу та періодику частіше читають українською мовою 5% осіб, російською мовою - 39%, обома мовами в рівній мірі 56%) респондентів. Як бачимо, зростає кількість студентів, які обрали українську мову як переважну для читання, але одночасно збільшилася і кількість тих, хто обирає російську мову як переважну. Наведемо типові висловлювання студентів: „Я намагаюся однаково добре володіти різними мовами: українською та російською, тому що це мої рідні мови, англійською та німецькою у зв'язку з обраною професією, тому читати намагаюся всіма цими мовами", „Більшість наших підручників україномовні, але літературні твори мого улюбленого жанру частіше друковані російською, от і виходить, що читаю обома мовами".
   Мовою радіо- та телепередач, що їх частіше слухають і дивляться, українську обрали 14% осіб, російську - 20%, обидві мови - 66% студентів другої групи. Більшість опитаних аргументували свої відповіді тим, що „через навчальну завантаженість дуже мало часу залишається на радіо- та телепередачі, тому слухають чи дивляться їх тою мовою, якою прийдеться, тобто обома". Але зустрічалися і такі: „Наша українська мова милозвучна і красива, особливо люблю українські пісні слухати", „Люблю читати українську літературу або інших авторів українською мовою; іноді в титрах до фільмів та передач дуже кумедно перекладають з російської на українську".
   27% осіб з досліджуваних даної групи вважають рідною українську мову, 30% осіб - російську мову, 39% осіб засвідчили, що їм рідні обидві мови. Решта 4% респондентів другої групи зазначили як рідні інші мови (вірменську, грузинську, татарську й інші).
   В другій групі українською володіють вільно лише 6% осіб, російською мовою - 34%, обома мовами однаково вільно володіють 60%о осіб. Серед коментарів студентів читаємо: „Моя рідна мова - українська, я з дитинства розмовляю нею і дуже її люблю, але останніх кілька років намагаюся вчити інші мови, зокрема, російську", „В моїй сім'ї завжди вживали українську і російську мови, тому я володію ними обома однаково".
   В сімейному колі 12% частіше спілкуються українською мовою, 58% студентів тільки російською мовою, вживають обидві мови 26%, спілкуються російською та іншими мовами 4% респондентів другої групи. Серед типових аргументів такі: „Я в майбутньому мрію працювати перекладачкою за межами України, тож маю володіти досконало російською та іноземними мовами, хоча в колі нашої сім'ї ми спілкуємося українською і російською", „Я народилася і мешкаю в сільській місцевості, вдома між собою я і мої рідні завжди спілкувалися українською мовою, російську чула лише з радіо або телевізора, потім трохи в школі вивчали."
   На перервах в університеті 6% студентів даної групи частіше розмовляють українською мовою, обома мовами 12%. Але переважна більшість студентів -82% - розмовляють російською мовою. Наведемо приклади висловлювань: „Люблю рідну мову, добре нею володію, але бувають ситуації, коли треба розмовляти і російською", „На перервах спілкуюся обома мовами, але частіше російською".
   З друзями спілкуються українською мовою 7% осіб, російською - 71% осіб, обома мовами - 22% осіб даної групи. Частіше серед аргументів студенти наводили наступні: „Більшість моїх друзів розмовляють російською мовою, отже я з ними спілкуюся також російською", „Серед моїх друзів є і російськомовні, і україномовні, тому з ким із них я спілкуюся, таку мову і вживаю".
   Далі наводимо результати виконання даних завдань анкети досліджуваними студентами третьої групи.
   38% осіб частіше обирають для читання художню літературу та періодичні видання, що друковані українською мовою; 52% читають обома мовами. Лише 10% респондентів третьої групи частіше читають російською мовою. Кілька прикладів коментарів студентів: „Я дуже люблю і поважаю рідну українську мову, тому і обрала майбутню професію - учителя української мови та літератури", „Читаю різну літературу, друковану переважно українською мовою, лише іноді вимушена читати російською додаткові джерела з окремих навчальних дисциплін", „Коли мені потрібна певна інформація з літератури або періодичної преси, мені байдуже, якою мовою вони друковані, тому що я знаю обидві".
   25% опитаних студентів даної групи частіше слухають по радіо і дивляться по телебаченню передачі українською мовою; 75% - обома мовами. Зауважимо, що в цій групі жоден студент не обрав тільки російську мову як переважну мову радіо- і телепередач. Із висловлювань студентів: „Двомовність є особливістю нашого регіону, тому на радіо та по телебаченню проходить багато цікавих для мене передач українською і російською мовами", „Приємно, що останнім часом стало більше радіо- і телепередач, різних документальних і художніх фільмів, які транслюють українською мовою, наші засоби інформації дійсно стають національними".
   Українську мову вважають рідною 84% студентів третьої групи; обидві мови як рідні обрали решта 16%) осіб. Жоден студент в цій групі не вважає рідною тільки російську мову. При цьому вільно володіють лише українською мовою 47%) осіб, а обома мовами - 53% осіб. Знову немає жодного студента, який би свідчив, що вільно володіє тільки російською мовою. Наведемо кілька прикладів типових висловлювань студентів: „Мені складно визначитись, яка саме мова є моєю рідною - українська чи російська, тому що з раннього дитинства чула обидві мови одночасно, отже і володію ними обома однаково", „Володію російською і українською мовами, але вважаю себе українкою і свідомо вирішила бути учителем української філології, щоб вчити нашій українській мові дітей", „Знання рідної мови - це перш за все повага до свого народу і до себе самого".
   41% респондентів третьої групи вдома спілкуються переважно українською мовою, 43% вживають в сім'ї обидві мови (українську і російську). Решта 16% респондентів даної групи в сімейному колі розмовляють переважно російською. Серед коментарів читаємо: „Українська мова - це моя рідна мова, це мова моєї родини і мого народу, якщо людина не знає рідної мови, вона не може зватися патріотом і громадянином". „В моїй сім'ї зазвичай вживають переважно російську мову, бо ми раніше мешкали в Росії, але вже багато років ми є громадянами України, часткою українського народу і маємо володіти українською мовою".
   В університеті на перервах 43%о студентів третьої групи говорять українською мовою, що значно більше, ніж в двох попередніх групах. Обома мовами на перервах розмовляють 38%о студентів. Решта 19% вживають поза навчальним процесом переважно російську мову, що значно менше, ніж в попередніх групах. В своїх коментарях студенти зазначали: „Завжди розмовляю тільки українською мовою, бо для мене вона одна з найгарніших мов світу", „Мені українська мова найрідніша, я її ніколи не зраджу", „Вважаю, що мова визначає народ, тому українці мають вживати завжди свою національну мову", „Володію українською і російською, на перервах розмовляю українською, але не всі мої однокурсники добре нею володіють, отже іноді використовую і російську".
   Схожі результати спостерігаємо і в ситуаціях дружнього спілкування: 39% опитаних студентів третьої групи із своїми друзями спілкуються українською мовою; 38% - обома мовами; 23% - російською мовою, що знову значно менше, ніж в першій та другій групах досліджуваних студентів. Приємно читати такі висловлювання, наприклад: „Свідомо намагаюся з друзями спілкуватися українською мовою, щоб і я, і вони краще нею володіли, все ж таки ми українці, а не росіяни, то маємо підтримувати мову свого народу", „Для мене і моїх друзів наша українська мова - це дійсно задоволення, гордість і слава", „І в навчанні, і в колі друзів вживаємо переважно українську мову, тому що тільки українська мова дає українцям можливість точніше і яскравіше висловити їхні думки, почуття, душевні стани, описати красу української природи, відбити героїчний дух історії українського народу."
   З метою узагальнення і подальшого порівняльного аналізу отриманих результатів ми наводимо їх у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1
Зведені результати виконання завдань анкети №№ 1-7

Зміст

І група

ІІ група

ІІІ група

завдання

а

б

Б

г

а

6

Б

г

а

б

Б

г

1 -переважна мова читання

2%

21%

77%

-

5%

39%

56%

-

38%

10%

52%

-

2 -переважна мова радіо- і телепередач

4%

16%

80%

-

14%

20%

66%

-

25%

-

75%

-

3 — яку мову вважають рідною

50%

18%

32%

-

27%

30%

39%

4

%

84%

-

16%

-

4 - якою мовою володіють вільно

9%

14%

77%

-

6%

34%

60%

-

47%

-

53%

-

5 — переважна мова сімейного спілкування

27%

36%

37%

-

12%

58%

26%

4

%

41%

16%

43%

-

б -перев. мова позанавчального спілкування

12%

57%

31%

-

6%

82%

12%

-

43%

19%

38%

-

7 —переваж, мова спілкув. з друзями

12%

47%

41%

-

7%

71%

22%

-

39%

23%

38%

-

   а - українська мова; б - російська мова; в - обидві мови; г - інша мова.
   Як бачимо з таблиці, спостерігається чітке зростання статусу й значення для студентів української мови, а також поширення її вживання в різних галузях і сферах життя і спілкування з першої до третьої групи. Аналіз висловлювань студентів яскраво доводить, що цінність і значущість української мови не тільки на рівні суспільної взаємодії, але і в міжособистісному і буденному спілкуванні істотно вищі саме у студентів третьої групи, які навчаються українській філології. Також серед них значно більше таких, хто свідомо сприймає себе часткою українського народу, хто шанує свій народ, пишається його здобутками і прагне їх берегти і примножувати власною працею.
   Ми розглядаємо це, як свідчення більш високого рівня національної свідомості і самосвідомості у досліджуваних студентів третьої групи.

Література

1. Вундт В. Проблемы психологии народов. - М., 1912. - 144 с.
2. Потебня А.А. Мысль и язык. - Харьков, 1913.
3. Потебня А.А. Из записок по теории словесности. - Харьков, 1905.
4. Шаян В. Джерело споконвічної сили української культури / Народна творчість та етнографія. - 2001. - №1-2. - С. 46-55.
5. Этнопсихологический словарь. - М., 1999. - 343 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com