www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Змістові характеристики материнської та батьківської ідентичності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Змістові характеристики материнської та батьківської ідентичності

Малкович М.М.

ЗМІСТОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МАТЕРИНСЬКОЇ ТА БАТЬКІВСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

   У статті розкрито сутність понять батьківська та материнська ідентичність. Описано та проаналізовано вплив батька та матері на формування гендерних уявлень дітей дошкільного віку. Здійснений теоретичний аналіз аспектів формування батьківської ідентичності у молодих сім'ях. Виокремлені та описані змістові характеристики батьківської та материнської ідентичності. Проаналізовано подібності та відмінності в батьківській та материнській моделях поведінки.
   Ключові слова: материнська ідентичність, батьківська ідентичність, змістові характеристики, інструментальна роль, експресивна роль, усвідомлене батьківство.
   Актуальність. За останні роки відбулися істотні зміни у формуванні та становленні сучасної сім'ї. Простежується процес переходу інституту батьківства, материнства на другий план, на перший план виходять мотиви професійного зростання, фінансового збагачення. Особливо це стосується молодих сімей, де спостерігаються тенденції до швидкого розпаду шлюбів, відсутності одного з батьків (через працевлаштування за кордоном), формального виконання обов'язку батька, матері. Постановка проблеми усвідомленого батьківства у сучасному суспільстві є актуальною і першочерговою. Сучасна психологія збагатилася великою кількістю напрацювань стосовно ролі сімейного виховання у формуванні особистості дитини. Проте питання становлення особистісної ідентичності загалом та материнської і батьківської ідентичності зокрема, її вплив на особистість дитини - недостатньо розкрите.
   Мета даної статті полягає у виявленні змістових характеристик материнської та батьківської ідентичності у молодих сім'ях.
   Теоретичний аналіз проблеми. Науковцями і психологами-практиками вивчалися проблеми розвитку статевої ідентичності; відслідковувалася роль гендерної ідентичності в процесах адаптації та саморегуляції; розглядалися соціально-педагогічні умови усвідомленого батьківства; простежувався вплив батька на формування ідентичності дитини; вивчалася роль матері для становлення особистості дитини; досліджувалися особливості психологічної готовності до материнства.
   На сучасному етапі розвитку людства вже напевно ні в кого не виникає сумнівів, що психологічне благополуччя дитини перш за все залежить від взаємостосунків у сім'ї. Проте одні вчені вважають, що батьки мають однакову силу у вихованні дитини, інші ж віддають пріоритетну роль матері. Це твердження підсилює і народна мудрість: "Помер батько - дитина напівсирота, померла мати - дитина сирота", "У дитини заболів пальчик, а у матері - серце".
   Е. Фромм у праці "Мистецтво любові" говорить про два типи батьківської любові: материнський та батьківський. Він пояснює, що "материнська любов безумовна, бо мати виносила та народила дитину і тим самим реалізувала свою потребу, тоді як любов батька обумовлена, її треба завоювати, тобто відповідати певним критеріям, дотримуватися встановлених традицій і норм". [1; 5] Проте однозначно це стверджувати важко, оскільки і материнська і батьківська любов виражається індивідуально і залежить від багатьох чинників, немає двох однакових матерів, так як і немає двох однакових батьків.
   А. Захаров виокремлює низку факторів розвитку материнського інстинкту [1; 6]:
   • праобраз материнства;
   • бажання мати дітей, установка на них;
   • позитивний відгук на вагітність;
   • ніжність до ненародженої дитини;
   • почуття жалю та співпереживання до дитини;
   • почуття близькості до дитини;
   • емоційний відгук матері.
   У літературі найчастіше згадуються поняття: "материнська сфера", "материнський інстинкт" поняття ж "материнської ідентичності" зустрічаєьться рідко.
   Материнська ідентичність трактується як сума інтегрованого внутрішнього досвіду жінки як матері, який передбачає усвідомлення нею своїх психологічних особливостей як матері у порівнянні з "ідеальною матір'ю". Цілісність та інтегрованість, конструктивність внутрішнього досвіду жінки як матері сприяє збереженню і підтриманню особистісної ідентичності, а відтак - психологічного здоров'я і благополуччя особистості [2; 5 ].
   Поєднання жінкою професійної та сімейної ролей позначається на її духовних можливостях. З одного боку, професійна діяльність розширює коло контактів жінки, що сприяє збагаченню її особистості, стимулює її духовність, підвищують інтерес до соціальної інформації. З іншого ж боку, значне коло обов'язків у домашньому господарстві та догляд за дітьми у поєднанні з професійною діяльністю суттєво обмежують соціальну активність жінки [3; 7]. Зараз часто можна спостерігати таке явище, коли сучасна жінка у професійному плані, питанні фінансового забезпечення прирівнюється до чоловіка, але функція виховання дитини в більшості випадків залишається лише за нею. Через постійну зайнятість батьків дитини бракує материнської та батьківської опіки, функцію виховання перебирають бабусі, дідусі та інші родичі. Як наслідок у матері виникають амбівалентні почуття, в основі яких лежить почуття провини перед дитиною, які утруднюють систему стосунків мати-дитина.
   Жінка (матір) є для дитини головним об'єктом для первинної ідентифікації в доедіповому періоді. Оскільки всі діти, як дівчатка, так і хлопчики спочатку ототожнюють себе з матір'ю, залишаючись поряд з жінкою, вони засвоюють більш зрозумілі сімейні ролі, стан жіночності, а не чоловічі ролі та мужність [3; 9]. Становлення хлопчика у дошкільному періоді є більш складним процесом, ніж становлення дівчинки, тому що він повинен "відділитися від матері" та ідентифікувати себе з представником чоловічої статі для формування відповідної статевої ролі.
   У сучасному світі відбуваються зміни статусу батька. Збільшується кількість батьків, які приймають активну участь у вихованні дітей, починаючи від немовлячого віку. Матеріали більшості досліджень наголошують на тому, що участь батьків у вихованні є необхідною умовою повноцінного особистісного розвитку дитини. При цьому надзвичайно важливо, щоб батько виконував саме свої батьківські функції, а не намагався замінити матір, щоб батьківські ролі були чітко диференційовані [3; 9]. Дуже важливим моментом є також єдність у поглядах щодо виховного процесу обох батьків, так як різне трактування певних речей є дестабілізуючим фактором для дитини. Дитина не розуміє, що з неї вимагають дорослі і часто діє по-своєму.
   Батьківська ідентичність - наявність у представника чоловічої статі певних емоційно-психологічних характеристик, раніше засвоєного досвіду, установок, які необхідні для усвідомлення та відчуття себе як батька. Від наявності та якості батьківської ідентичності залежить процес ідентифікації хлопчика з своїм батьком.
   Зарубіжні та вітчизняні психологи (Д.Віткін, І.Кон, О.Кононко, Ф.Парсонс Н. Чодороу та ін.) підкреслюють значну роль батька у становленні особистості дитини. Велике значення особистості батька насамперед у тому, що для сина він є еталоном чоловіка. Взірці поведінки батька формують моральне обличчя, способи поведінки хлопчика. Від батька він переймає чоловічі риси. Д.Віткін підтверджує думку про те, що маленький хлопчик користується батьківською моделлю поведінки. Якщо батько висловлює своє невдоволення агресивно, його син буде намагатися поводитися подібним чином. Якщо батько приховує своє роздратування під маскою мовчання, син буде вважати це нормою чоловічої поведінки [4; 28]. Отже ми часто зовсім не задумуємося, що наші некеровані емоції, слова, поведінка є потужним формуючим фактором, який впливає на ніжну психіку дитини, і що в майбутньому знайде своє відображення у стосунках з іншими людьми. Батько у більшій мірі, ніж: матір привчає дітей до статеворольової поведінки, підкріплюючи розвиток жіночності у дівчаток і мужності у хлопців (особливо у дошкільному віці). Хлопчик, батько якого покинув сім'ю до того, як йому виповнилося п 'ять років, пізніше виявиться більш залежним від своїх однолітків і менше впевненим у собі, ніж та ж дитина з повної сім'ї. Якщо хлопець у своїй поведінці опирається на готову модель батьківської поведінки, то у результаті його поведінка і психіка стають більш стабільними [4; 28].
   Ми вважаємо, що хороший, люблячий, турботливий батько, який з повагою ставиться до представниць жіночої статі - формує відчуття захищеності у власних дітей, а також виступає позитивною моделлю для наслідування має вагомий вплив на формування гендерної ідентичності. Як підкреслює І.Кон, пасивні, відсторонені батьки мало впливають на формування власне чоловічих рис у своїх синів.
   Психологам добре відомі ситуації патернальної депривації (тобто ситуації "позбавлення батька", де батько хоча присутній фізично, але у виховному проці не приймає участь. У таких сім'ях, звичайно, спостерігається інверсія ролей - строгий авторитет найчастіше представляє мати. У результаті домінування матері і відчудження батька порушується позитивна ідентифікація дитини з батьківськими моделями [4; 32 ].
   Який внесок у виховання дитини вносить батько залежить від багатьох факторів:
   • рівня освітченості батька (чим більший рівень освіти, тим коло соціальних інтересів людини зростає, відповідно на сім'ю часу залишається менше);
   • посада, яку обіймає батько (чоловік, який обіймає керівну посаду, зазвичай, мало уваги приділяє дітям);
   • стереотипів та установок щодо виховної ролі чоловіка;
   • професійної зайнятості матері;
   • віку дитини (чим старша дитина тим більше їй уваги приділяє батько);
   • статі дитини (найчастіше хлопчикам чоловіки приділяють більше уваги).
   Існує багато досліджень щодо вивчення гендерних особливостей чоловіка чи жінки, проте недостатньо розглянутими є характеристики, що репрезентують чоловіка як батька а жінку як матір.
   Нами було проведено дослідження за методикою М. Куна, Т. Макпартленда (модифікація Т. Румянцевої) "Тест двадцяти тверджень", або "Хто Я?" на базі ДНЗ № 10 "Катруся" м. Івано-Франківська, молодшої та середньої груп. У тестуванні брали участь 100 осіб: 60 жінок, 40 чоловіків. Вибірка складалася на 76% з молодих сімей (25-38 років), які мають дитину (дітей) дошкільного віку, з яких 65% у яких перша дитина та 35% -друга чи третя.
   Дана методика спрямована на виявлення змістових характеристик ідентичності особистості, сприйняття людиною самого себе, (соціальної, комунікативної, матеріальної, фізичної (статевої), діяльнісної, перспективної, рефлексивної ідентичності). Ця методика дала можливість виявити у структурі Я досліджуваних батьківську чи материнську ідентичність.
   Проаналізувавши результати даної методики, ми здійснили спробу виокремити найбільш типові характеристики, які б репрезентували батьківську та материнську ідентичності:
   Батьківська модель:
   1. Піклування (опіка) - "Я турботливий батько", "Бажаю щастя своїм дітям" — 44% чоловіків, які мають одну дитину та 53% у яких двоє, троє дітей. "Лише в окремих культурах опіка у чоловіків та впевненість у жінок засуджується. Якщо суспільство дотримується думки, що опіка - важлива риса для дівчат, то з цього не випливає, що хлопці не мають бути турботливими" [5; 95]. На нашу думку, це відбувається тому, що є тенденція до розширення традиційних уявлень про роль батька. Батько перестає бути стороннім спостерігачем і відчуває все більшу потребу у піклуванні про власну сім'ю.
   2. Любов — "Люблячий батько", "Я обожнюю свою дитину" - 38% - чоловіків, які мають одну дитину, та 43 %, у яких двоє та більше дітей. Батьківська любов та емоційна підтримка є надзвичайно важливою основою для розвитку відносин з дітьми. Люблячий батько є надійною опорою для хлопчика і для дівчинки. Проте дуже часто батьківська любов є обумовленою (її потрібно заслужити певними вчинками), це формує в дитини страх, що тато перестане її любити, коли вона не буде відповідати певним критеріям.
   3. Захист - "Надійний тил для сім'ї" - 12% - чоловіків, які мають одну дитину, та 18%, у яких двоє, троє дітей. Дуже важлива функція, чи не найважливіша, для батька - бути надійним тилом для своєї родини. Сім'я, яка відчуває впевненість, надійність у майбутньому, має дуже хороші передумови для власного розвитку.
   4. Добро (доброзичливість, хороший)- "Я хороший тато" -1%— чоловіків, які мають одну дитину, та 3%, у яких двоє, троє дітей. Дуже малий відсоток за цією характеристикою свідчить про те, що функція духовного, морального виховання належить, начастіше, матері.
   Поєднання у чоловіків таких характеристик як піклування -захист та їх відсоткове співвідношення (44%+12%- перша дитина; 53%+18%-друга та наступні діти) допомагає нам зрозуміти, що головна роль чоловіка, батька у сім'ї -інструменальна (захистити, вберегти, забезпечити ); любов -добро (38%+ 1%; 43%+ 3%) не заперечують наявність експресивної ролі у чоловіка. Проте часто у поняття (любов, добро) чоловіки вкладають те ж саме: можу захистити, вберегти, допомогти, підтримати, забезпечити.
   За допомогою отриманих результатів, ми виявили чітку тенденцію до збільшення відсотків за всіма виявленими змістовими характеристиками у чоловіків, які мають двох і більше дітей. На нашу думку, це свідчить про те, що чим більший досвід спілкування та взаємодії з дітьми, тим вони краще можуть розкритися в ролі батька, зрозуміти та усвідомити її.
   Труднощі у виконанні цієї методики виникли у 2/3 чоловіків. Слід відзначити, що незважаючи на чітку інструкцію, самопрезентація образу "Я- батько" здійснювалася за допомогою невеликої кількості характеристик (не більше 5). Опис здійснювався за допомогою чітких, лаконічних фраз ("Я турботливий батько", "Я люблю свого сина"), що свідчить про недиференційованість батьківської ідентичності. А у 28% чоловіків, у яких одна дитина та 15% чоловіків, у яких двоє і більше дітей, взагалі немає конструктів, які б репрезентували чоловіка з позиції батька, що і викликало у нас тривогу. Ми ще раз змогли переконатись, що брак досвіду спілкування з дітьми, відстороненість від виховного процесу, зосередженність на власному професійному зростанні, надто молодий вік (19-21 р.) заважають формуванню чіткої, визначеної батьківської ідентичності.
   Материнська модель
   1. Піклування (опіка) -"Я турболива мати" - 32,5% жінок, у яких одна дитина, і 28% жінок, у яких двоє і більше дітей. Зниження відсотків за цією характеристикою, вказує на те, що недосвідчені матері мають здатність більше опікати свою дитину. Причиною є підвищена тривожність, яка виникає через брак інформації. Матері, у яких є досвід, спокійніше ставляться до різних подій у житті дитини (відвідування садка, чи дитячої хвороби).
   2. Любов -"Я любляча мати" - 41%- жінок, у яких одна дитина, і 41,5% жінок, у яких вже є материнський досвід. Материнська любов відрізняється від батьківської тим, що вона є і не зничне незважаючи на будь-які обставини. Більшість матерів приймають і люблять дитину такою, як вона є, тому і називають її безумовною. Материнська любов та емоційне тепло є дуже щире, самозречене та віддане. Любов має сильне емоційне забарвлення, про що свідчать висловлювання: “Я обожнюю свою дитину”, “Найбільше щастя - любити свою дитину”, “Заради дитини я готова на все”...На жаль, діти, які обділені материнською любов'ю, самі не вмітимуть любити і відчуватимуть себе обділеними все життя.
   3. Захист - "Я зроблю все, щоб вберегти дитину від неприємностей" - 8%-жінок, у яких перша дитина, і 7,5% матерів, які вже мають досвід. Наявність цієї характеристики у жінок свідчить про потребу матері, поряд із батьком, бути надійним тилом для своєї дитини.
   4. Добро (доброзичливість, хороша) - "Я ставлюся до дитини доброзичливо"- 7,5% жінок, у яких перша дитина, і 9% матерів, які вже мають досвід. Добро, що характеризує доброзичливе ставлення до дитини, а також виховання цієї риси у дитини. Збільшення відсотків за цією характеристикою пояснюється тим, що чим зрілішою стає особистість, тим ціннішим є для неї добро.
   5. Виховання (розвиток) - "Я прагну гармонійного розвитку своїм дітям"- 1,5%- жінок, у яких перша дитина, і 3% матерів, які вже мають досвід. Наявність у жінок цієї характеристики свідчить, що виховна та розвиваюча функція більше притаманна жінкам, ніж чоловікам.
   6. Ніжність (чуйність, терплячість, лагідність) - "Ніжна, лагідна до сина" - 3% жінок, у яких перша дитина, і 3,5% матерів, які вже мають досвід. Ніжність матері є дуже багатогранною - чуйність, лагідність, терплячість, сензитивність але всі вони відображають тепле, позитивне, ставлення до дитини. Ніжна мати стане для дітей добрим взірцем жіночості, що є важливим як для хлопчика так і для дівчинки. Дівчинка намагатиметься бути схожою на свою лагідну маму, а хлопчик у майбутньому, найімовірніше, шукатиме подібну дружину.
   7. Емпатія (співчуття, співпереживання) - "Я співпереживаю, коли в дитини негаразди" - 2,5% жінок, у яких перша дитина, і 6,5 % матерів, які вже мають досвід. Співпереживання визначає розуміння та співчуття у будь-яких складних для дитини ситуаціях. Ця цінність є надзвичайно важливою, оскільки дитина і сама вчиться співчувати та співпереживати іншим людям. "Емпатія більше властива жінкам і більше відповідає їхній природі. Чоловіки навчаються емпатії впродовж життя, а от жінкам, навпаки, доводиться емпатію знижувати, тому, що надто високий рівень емпатії заважає адаптації [5; 95,].
   8. Спілкування (порадник, дружба) - 2 % жінок, у яких перша дитина, і 3,5% матерів, які вже мають досвід. Оскільки взаємовідносини з дитиною для матері є пріоритетними, то вона намагається бути для неї другом, порадником та надійним джерелом інформації.
   Наявність у жінок таких характеристик як: любов, доброта, емпатія, спілкування, ніжність (41%+7,5%+3%+2,5%+2% -жінки, які мають одну дитину; 41,5%+9%+3,5%+6,5%+3,5% -жінки, які мають двоє і більше дітей) вказує на переважання в них експресивної ролі. Згідно результатів дослідження, спостерігається тенденція до зростання за показниками. Це свідчить про те, що з віком, часом, досвідом, жінки краще розкриваються в ролі матері. Ми вважаємо, що головна роль матері полягає в забезпеченні власне експресивної функції. Поєднання у жінок характеристик: піклування, захист, виховання (32,5%+8%+1,5% - жінки, які мають одну дитину; 28%+7,5%+3% - жінки, які мають двоє і більше дітей) свідчать про наявність і у жінок елементів інструментальності. Це відбувається через прагнення бути андрогінною жінкою (мати кар'єру, певний соціальний статус, вплив, впевненість). Проте, у досвідчених жінок (які мають двоє і більше дітей), спостерігається незначна тенденція до зменшення показників, за вказаними характеристиками.
   На відміну від чоловіків, жінки краще справилися з завданням. Переважна більшість жінок - 67 % здійснювали самопрезентацію за допомогою 15 і більше характеристик з яких 2-3 стосувалися власне материнської ідентичності. Опис здійснювався за допомогою більш змістовних речень ("Я мрію, про те, щоб мої діти були щасливими"). У 15% жінок немає вказаних характеристик, які б описували її з позиції матері. Отже, можна зробити висновок, що у жінок материнська ідентичність більш диференційована, ніж у чоловіків. Що свідчить про більший досвід комунікації матері з дитиною, кращу включеність її у виховний процес, яснішу усвідомленість про індивідальні особливості дітей дошкільного віку. Чоловіки ж, через професійну зайнятість, брак часу, а інколи і відсутність бажання, мають незначний досвід у спілкуванні з власною дитиною. Хоча у батьків, які мають другу дитину ситуація дещо покращується.
   Слід зазначити, що виявлені змістові характеристики, які притаманні чоловікам і жінкам є: любов, що відображає батьківське ставлення до дитини; піклування, опіка - виявляє турботу, про власну сім'ю; захист - відображає батьківську і материнську потребу бути надійним тилом для своїх дітей.
   Висновки:
   • Материнська ідентичність - більш виражена, диференційована.
   • Батьківська ідентичність - менш виражена, недиференці-йована (дифузна).
   • Модель материнської ідентичності включає такі характеристики: піклування, любов, захист, добро, ніжність, емпатія, спілкування, виховання.
   • Модель чоловічої ідентичності складається з таких характеристик: піклування, любов, захист, добро.
   • Материнська чи батьківська ідентичність, є більш вираженою у батьків, що мають більший досвід спілкування з дітьми (мають двоє і більше дітей).

Література

1. Фромм Э. Искусство любви; исследование природы любви [Електронний ресурс]. - М., 1990 р.- С. 234
2. Іщук O.M. Психологічна підготовка вагітної жінки до перших пологів: автореф. на здобуття наук, ступеня канд. псих наук.- Івано-Франківськ, 2008 - 23 с
3. Чодороу Н. Восспроизводство материнства: психосоциоло-гия пола [Електронний ресурс]. - М.: Пропилен, 2000р.- С. 29-76.
4. Федоришин Г.М. Психологія становлення особистості у батьківській сім'ї. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006-74 с
5. Копець Л.В. Психологія особистості. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008- 458 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com