www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Соціалізація молоді через залучення до громадських організацій
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціалізація молоді через залучення до громадських організацій

О.О.Хан

СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ ЧЕРЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

   В статі розкривається можливість соціалізації особистості (через активну участь у громадських організація), становлення молодої особистості в громадському суспільстві, та які проблеми в даній ситуації виникають.
   Ключові слова. Особистість, молодь, розвиток особистості, соціалізація, участь, активність, громадське життя, громадянське суспільство, громадська організація (НГО).
   В період динамічного розвитку держави, економічних змін, політичної нестабільності та за високого інформаційного потоку, як ніколи є важливим питання дослідження особистості. На особистість, як члена суспільства, зараз покладено надзвичайну відповідальність, і в той самий час висувають надвисокі вимоги, до прояву нею чітко вираженої активної особистісної позиції, до розуміння і мобілізації її соціалізації, самосвідомості і самовизначення. Актуальним чином це проявляється у встановленні місця і ролі особистості в суспільному житті, і навпаки - яким чином сьогодення соціуму впливає на розвиток особистості.
   Особистість - не є вродженою, вона виникає в результаті культурно історичного розвитку, тому, "особистість " - є поняття історичне. Воно охоплює єдність поведінки, котра є відмінною ознакою оволодіння нею [4, 32]. С.Л. Рубінштейн приєднувався до даних поглядів, і говорив, що особистість, є відносно пізнім продуктом суспільного і онтогенетичного розвитку [8, с 79].
   Останнім часом намітилась тенденція більш широкого, різнобічного і поглибленого осмислення суб'єкта, як явища багатообразного і складного. Тема суб'єкта при новому підході стала не лише більш активно обговорюватися в різних сферах знань, але і розглядатися як явище особливе, самостійне в своїй характеристиці. "Проблема суб'єкта - це проблема світоглядна, духовна і в цьому смислі ідеальна чи одночасно реальна, життєва" [1, с 59]. "Суб'єкт, - пише А.В. Брушлинський, - це людина, люди на вищому (для кожного з них) рівні активності, цілісності, автономності тощо" [3, с 40]. Для суб'єкта, поряд з активністю, особливого значення набувають також відповідальність, творчість і дієвість, направлена на утвердження своєї позиції.
   Так, визначення суб'єктності особистості в процесі соціалізації ми розглянемо в період становлення молодої людини. Оскільки молодість є найбільш динамічний віковий етап, це відрізок часу, коли відбувається максимальна інтериорізація соціальних процесів, відтворення та відображення засвоєних норм правил соціального життя.
   Одне з перших визначень поняття "молодь" було дано в 1968 р. В.Т. Лісовськім: "Молодь — покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років ". Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном: "Молодь — соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації " [7, с 15]
   Варто відзначити, що молодь є найбільш продуктивною частиною населення, і хоча молоді люди є повноправними громадянами з усіма відповідними правами та обов'язками, на сьогоднішній день існують деякі протиріччя в "мінливому вигляді молоді". В результаті демографічних змін і змін в соціальному середовищі, індивідуальної та колективної поведінки, сімейних відносин та умов ринку праці, відбуваються зміни в соціальних, економічних і культурних аспектах життя молоді.
   По-перше, молодість триває довше. Експерти в галузі демографії зазначають, що під тиском економічних чинників (доступ до зайнятості, безробіття і т.д.) і соціально-культурних чинників, молоді люди дорослішають в середньому на різних етапах життя - на період отримання вищої освіти, на етапі досягнення трудової посади, створення власної сім'ї тощо.
   Другий момент стосується нелінійної траєкторії життя. В даний час переплітаються різні соціальні ролі життя: молода особа може бути, одночасно студентом і мати сімейні обов'язки, мати роботу; може жити автономно і економічно незалежною, або жити спільно з батьками; - і молоді люди все частіше переміщується між цими різними соціальними ролями По-третє, традиційні моделі колективізму стали "втрачати Грунт під ногами ", тому що особистий шлях життя для молоді, стає все більш індивідуальними. В молодіжному середовищі дедалі більше відбувається переоцінка соціальних та індивідуальних цінностей. Організація планів особистості будується в умовах сім'ї, шлюбу, кар'єрних планів, однак не є стандартизованою.
   Таким чином, разом із зазначеними вище причинами процес соціалізації набуває нових форм та особливостей. Глобальні зміни в сучасному українському суспільстві в політичній, економічній, соціальній сферах, впливають на невизначеність та трансформацію політичної свідомості, що ускладнює, з одного боку, політичну адаптацію особистості до мінливих суспільно-політичних умов, а з іншого - самовизначення особистості та її здатність ефективно функціонувати в громадсько-політичному бутті. Власне, ці дві основні функції - адаптацію особистості та її розвиток - і покладено на політичну соціалізацію.
   Соціалізація є надзвичайно важливим процесом як для суспільства, так і для окремих людей зокрема. В процесі соціалізації людина набуває якостей, необхідних їй для життєдіяльності в суспільстві, але й відбувається становлення всього соціального досвіду. Соціалізація забезпечує спадкоємність історичного розвитку.
   Соціалізація це процес та результат входження людини в систему суспільних відносин, регульованих суспільними інститутами, зокрема, інститутами сім'ї, побуту, держави, громадських організації, освіти і виховання тощо [2; 6].
   Теоретико-методологічні принципи дослідження процесу соціалізації загалом (і політичної зокрема) визначено такі:
   • принцип соціальної детермінації (наголошує на тому, що процес соціалізації детермінований соціальними умовами існування суспільства, які у свою чергу обумовлюють як безпосередні умови життя людини, так і найрізноманітніші культурні, політичні, громадянські, ідеологічні виховні впливи суспільства на формування своїх членів);
   • принцип само детермінації, тобто суб'єктності (підкреслює, що соціалізація - це насамперед активна, цілеспрямована діяльність особистості по перетворенню умов власного розвитку, а також суб'єктне відтворення суспільних відносин, засвоєного соціального досвіду тощо. Особистість розглядається як суб'єкт свого буття в цілому і зокрема в суспільно-політичній сфері);
   • принцип діяльнісного опосередкування (основним способом засвоєння індивідом соціального досвіду визнає його активну взаємодію з оточуючими, завдяки чому через включення в різні суспільні стосунки він інтеріоризує загальнокультурні, громадянські, політичні цінності) [2].
   Варто відзначити, що на соціалізацію особистості чинять тиск три основні чинники - особистість, культура, суспільство. Взаємодія між ними відбувається не довільно, а в межах соціальних груп, невід'ємною частиною яких є індивід. Саме в ході взаємодії зазначених чинників структурується особистість, інтегруючись за допомогою культури в колектив, групу.
   Таким чином остаточне входження особистості в суспільне життя, що психологи називають третім етапом соціалізації з 18 років, відрізняється тим, що людина вступає в такі ж відношення з соціальним світом, світом політики, як і старші за віком люди. Тобто молодь стає повноцінним членом суспільства, який є не просто об'єктом, на який здійснюється вплив зі сторони соціуму, але й є суб'єктом впливу, молодь з "майбутнього" країни - перетворюється на її теперішнє. Молоді люди починають відігравати важливу роль, як з точки зору особистості, так і з суспільної точки зору - у становленні держави, здійсненні суспільних перетворень, вирішенні громадських питань.
   Активна соціалізація, перетворення молоді з пасивних членів суспільства на активних діячів, і творців власного життя і майбутнього свого і країни, відбувається за допомогою засвоєння і відтворення соціальних норм в соціальному житті. Таким чином вплив і пріоритетність певних агентів соціалізації змінюється на даному етапі, сім'я вже не відіграє провідну роль, однак на її місці постає соціум - університет, робота, ширші соціальні контакти, які молодь знаходить в неформальній освіті, участі в громадських організаціях.
   Законами України молодь має право брати активну участь в суспільному житті, проявляти себе, свої інтереси на загально громадському рівні. Участь в громадських організаціях є гарним кроком для інтериорізації соціальних норм та для того щоб молодь зрозуміла модель функціонування суспільства, віднайшла своє місце в ньому та заявила про себе. А разом з тим активна залученість молоді до громадського сектору сприяє розвитку демократизації суспільства. Однак чи має інтерес сучасна молодь до розвитку громадянського суспільства? Очевидно, це питання не легке.
   Варто зазначити, що молодь зацікавлена в розвитку демократії в державі і, зокрема, відіграє свою роль у ній. Але стосовно інституційної участі існує відносна недовіра до влади. У порівнянні з попередніми поколіннями, молоді люди є менш активними в залученності до традиційних структур як основи для політичної та соціальної діяльності (наприклад, партій, громадських об'єднань). Молодіжні організації також вбачають дане питання актуальним, і вважають за необхідне для самостійного оновлення.
   Це не значить, що молоді люди не зацікавлені у суспільному житті. Більшість з них висловлює явне бажання брати участь і впливати на державний вибір, розвиток держави, суспільну думку, але хотіли б робити це на більш індивідуальному рівні та нерегулярній основі і поза старої структури і стратегії участі.
   Саме в цьому полягає роль третього сектору: прокласти міст через прірву між бажанням молодих людей брати участь в громадському житті щоб висловити свої думки - з однієї сторони, та відсутністю сучасних принципів діяльності, які пропонують громадські та державні установи. А якщо це не буде зроблено, це може призвести до збільшення "дефіциту" громадського суспільства або навіть викликати протести. Таким чином, для держави важливим є не тільки висока політична свідомість та розвинута політична культура молоді, але й важливо створити умови для розвитку цієї політичної культури та високої громадянської активності. Це означає, що спочатку необхідно брати до уваги, існуючі інтереси та потреби молоді, які повинні бути задоволені.
   Серед можливих форм участі, які могли б задовольнити сподівання молодих людей, існує сучасна форма загального управління - наприклад, така яку створили в Раді Європи. Експерти висловили дуже позитивний відгук на користь залучення молодих людей до прийняття рішень суспільних процесів в інтерактивній формі.
   "Створюй собі власне майбутнє!" Цей європейський проект представляє собою дискусійний форум і мережу для молодих людей. Всі питання обговорюються в будь-якому електронному форматі або у вигляді публікації на папері. Основною метою цього проекту є те, що інформація, яка цікавить молодь, відразу знаходиться на обговоренні. Ця ініціатива є результатом міжнародної конференції, організованої в Німеччині в рамках прийняття "Білої книги " [9, с 41].
   В Україні на зразок даного європейського введення, існує Закон "Про місцеве самоврядування ", що містить норми про проведення громадських слухань за участю представників територіальної громади і депутатів та посадових осіб місцевого самоврядування, молоді. Дозволяється також створення органів самоорганізації населення різних рівнів, які наділяються частиною компетенції місцевого самоврядування.
   Вважаємо що подібного роду практику доцільно реалізовувати у повному обсязі, оскільки вона матиме позитивне значення як для соціалізації молоді, розвитку громадськості, так і для владних структур, розвитку держави.
   Так, ми вважаємо, що важливим є момент підготовки молоді до залучення в громадське життя, починаючи з старшої школи, в інститутах, університетах.
   Активність молоді необхідна для того, щоб придбати певні навички або поліпшити існуючі знання та вміння. На першому етапі, активність молоді включає в себе процес навчання, як правило, це є важливим етапом у їх власному середовищі (школа, університети, міські, молодіжний центр, громадських об'єднаннях і т.д.). Це дає їм можливість набути впевненості і досвіду, що є необхідними для досягнення наступного етапу. Участь в громадських організаціях може призвести до певних зміни, не тільки особистісних, в плані інтересів, цінностей, мотивів життєдіяльності, світогляду, але й змін суспільного значення, які є наочним, видимим. Беручи участь в НТО (не державних громадських організаціях) на цьому рівні, молоді люди не тільки можуть представити свою точку зору, але й мають можливість брати участь у прийнятті рішень в суспільних процесах.
   На другому етапі, молоді люди розуміють, що цілий ряд рішень, які можуть впливають на суспільне життя знаходяться на вищому рівні. Однак для цього необхідно щось робити, що б перейти з одного рівня на наступний рівень, а також створити і знайти зв'язки і взаємозалежні мережі, організації тощо.
   Беручи участь в громадських організаціях, молодь також набуває соціальні компетенції, навички, які прагне застосовувати і перевіряти в різних областях (економічній, соціальній, культурній, політичній) і в різних інституційних контекстах.
   Знання уміння та навички, що набуваються, соціалізація яка відбувається у вищих навчальних закладах та поза ними (громадські організації) дещо відмінні за змістом. Поділ між формальною та неформальною освітою вважається контрпродуктивним. Тому що, в той час, як університети залишаються відмінним місцем для навчання та отримання досвіду участі, до тих пір, на думку молодих людей (доки вони студенти), вони відчувають що вони не враховуються в якості активних громадян.
   Організації, вважаються відмінною противагою університетам, тим, що заохочують безпосередню участь молодих людей. Одні вважають, що вони належать до організації уже через те, що числяться в ній. Інші вважають, що існуючі організації, не відповідають очікуванням молодих людей, і вимагають нових підходів, що дозволить зробити їх більш доступними. Як молоді люди, так і організації на місцях вимагають збільшення обсягу державних коштів на неурядові організації, які відповідали б їх функції в суспільстві [5].
   Окрім того, що для участі в організаціях у молоді має бути власний інтерес та внутрішня мотивація, для виникнення бажання вступити в організацію її курівники мають створити для цього умови. Діяльність громадської організації має бути актуальною до діяльності молодої людини.
   Дослідники наголошують на необхідності активізації діяльності організацій, які, на їхню думку мають соціальну базу і практику що все частіше відходять від реальних сподівань молодих людей та їх інтересів. На додаток, організації повинні знайти спосіб, щоб залучити молодих людей, які не належать до жодної організації. Нові можливості виникають головним чином за рахунок нових комунікаційних технологій, особливо Інтернету. Він сприяє доступу до інформації і здається, що краще задовольняє вимоги молоді до участі, які в природі поступово переміщується з колективної участі на індивідуальні форми.
   Закону України "Про молодіжні та дитячі організації " визначає молодіжні громадські організації як "об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів ".
   Молодіжні організації на добровільних засадах об'єднують молодих людей задля захисту певних їхніх спільних інтересів. Крім того, як правило, ці інтереси дійсно є специфічними (через доволі жорсткі критерії відбору членства). Зокрема, організація може мати вузькофаховий напрямок або ж навпаки - загально громадський чи навіть політичний.
   Виникають молодіжні організації переважно внаслідок усвідомлення неформальною групою молодих людей необхідності "акту формалізації " своїх внутрішньо групових відносин задля досягнення більшої ефективності у втіленні спільних цілей. Цим актом формалізації і є створення організації. Іншими словами, відбувається формалізація внутрішньої ієрархії та відносин.
   Самодіяльна група може бути створена власними силами чи ініційована "дорослими " на початку діяльності організації. Часто пізніше групу однодумців взагалі змінює група функціонерів, практично позбавлена будь-якої самодіяльності - чи дуже обмежена в своїх діях.
   Молодіжні організації часто можуть бути ініційовані ззовні - державою, політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. Більше того, це поступово перетворюється на провідний спосіб утворення організації, і сьогодні базою для створення молодіжних об'єднань виступають вже не молодіжні субкультури, а здебільшого спільність тих чи інших інтересів їх засновників. Саме задля їх досягнення молодь, іноді навіть не протиставляючи себе дорослим, об'єднується в організації.
   Молодіжні об'єднання, що утворюють групу організацій, можна поділити виходячи з характеру діяльності, виділити такі з них: фахові молодіжні структури, наукові, літературно-мистецькі, культурологічні організації, спортивні організації та політичні молодіжні організації.
   Таким чином активне залучення молоді до суспільних процесів відбувається ще за часів студентства. Серед студентських об'єднань можна виділяти:профспілки, першочерговим завданням яких вирішувати соціальні проблеми студентства та захищати їх інтереси перед державою та адміністрацією вузів. Громадські студентські організації та об'єднання мають на меті репрезентувати громадсько-політичну ініціативу студентства та відстоювати його права. Окремо, але в структурі громадських організацій існують студентські інформаційно-координаційні центри; фахові студентські організації та об'єднання за інтересами. Організації такого типу є досить поширеними в рамках окремих вузів та факультетів. Наприклад: асоціації студентів-юристів, історичні товариства окремих вузів, вузівські наукові товариства тощо. Завдання органів студентського самоуправління полягає у тому, щоб допомогти студентам та аспірантам в їх науковій, професійній та громадській роботі, налагодити побут та дозвілля студентів у студмістечках, організація відпочинку тощо. Крім того, завдання студентського самоуправління полягає у захисті та узгодженні інтересів студентів і аспірантів з інтересами адміністрації вузів та держави [5].
   На сам кінець хотілося б відзначити, що молодь відіграє одну з ключових ролей у процесі стабілізації економічних, відродження духовних та демократизації суспільних відносин, і саме вона здатна виступити важливим чинником побудови відкритого громадянського суспільства, утвердження демократичних принципів.
   Соціалізація сучасної молоді відбувається у процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, зміст та форма діяльності значною мірою відбивають соціокультурну, історичну, демографічну, політичну ситуацію в країні. Сучасний молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку, сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім характеризується активністю молоді як окремої соціально-демографічної групи з власними соціальними та політичними інтересами, та способами взаємодії з державою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К.А. Мировоззренческий смисл и научное значение категории “субьект” // Российский менталитет. Вопросы психологической теории и практики. - М., 1997.
2. Авер'янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В. Соціальна психологія. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства. - К.: "111111", 2005.-364 с
3. Брушлинский А.В. Ментальность российская и региональная (провинциальная) // Российский менталитет. Вопросы психологической теории и практики. -М., 1997.
4. Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: Педагогика, 1991. - 408 с.
5. Громадські організації: їх роль в суспільно-політичному житті України: Довідково-статистичний матеріал / Інститут національних відносин і політології НАН України; Національний аграрний ун-т. - К., 1997. - 49 с
6. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология. - Москва, 1994. -523 с.
7. Кон И. Психология ранней юности. - М., 1989. - 254 с.
8. Рубінштейн С.Л. Основіобщей психологии. - СПб., 2002. - 720 с.
9. Youth Policy and Youth Work in Slovakia. Ed by L. Machacek, Slyica, Bratislava - 2000, 72 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com