www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні аспекти становлення інтегральної ідентичності особистості майбутнього психолога
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні аспекти становлення інтегральної ідентичності особистості майбутнього психолога

А.В. Сергеева

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

   Стаття є теоретичним і емпіричним дослідженням становлення інтегральної ідентичності особистості психологів. В роботі концептуалі-зовано поняття "ідентичності", "інтегральної та професійної ідентичності", "становлення ідентичності". Проведено емпіричне дослідження динамічних аспектів ідентичності в контексті професійного становлення психолога.
   Ключеві слова: ідентичність, інтегральна та професійна ідентичність, становлення ідентичності, особистість психолога.
   Актуальність дослідження обумовлена безсумнівним інтересом до проблеми становлення і розвитку особистості професіонала у сфері психологічної практики. Можна виділити кілька ґрунтовних теоретичних концептів(цій), що розглядають умови та особливості становлення ідентичності особистості, її генезис, структуру, які характеризуються власним предметом аналізу, зіставлення яких дозволило виділити: 1) психоаналітичний підхід, що включає до себе психогенетичну модель розвитку Э. Эриксона, статусний підхід Дж. Марсиа, цінносно-вольовий підхід А. Ватермана; 2) біхеоверистичний напрямок Е. Гоффмана, Дж. Мида, Р. Фогельсона, Дж. Хабермаса; 3) когнітивний підхід Г. Брейкуелла, Дж. Тернера, Г. Теджерела; 4) екзістенціально-гуманістичний аспект у публікаціях Р. Бернса, Д. Бьюдженталя, К. Ясперса; 5) структурно-динамічний підхід, до якого на думку В. Зливкова “тяжіють переважна більшість вітчизняних учених” [3], такі як В.А. Агєєв, Н.В. Антонова, Г. Борищевский, П. Лушин, И.Я. Середницкая, В.В. Столин, Л.Б. Шнейдер та ін.
   Узагальнюючи ці та інші публікації, визначимо ідентичність, як динамічну систему, що розвивається не пропорційно протягом усього соціогенезу людини, а також як ієрархічну систему, що має складну структуру.
   Відзначимо, що сучасний стан даної проблеми має багато спірних питань, що не мають ще свого однозначного рішення. Так, невирішеним залишається завдання інтеграції і систематизації теоретичної інформації та досліджень щодо процесів становлення і подальшого конструювання ідентичності, а також визначення її критеріїв і показників, як інтегральної характеристики особистості.
   Постановка проблеми і завдання дослідження. Актуальність і недостатня вивченість обкресленої проблеми визначили основний напрямок нашого дослідження: концептуалізація феномена інтегральної ідентичності особистості і її становлення у процесі професіоналізації. У зв'язку з поставленою проблемою визначені завдання дослідження: 1) уточнити зміст основних понять, що використовуються в даному дослідженні (становлення особистості у професії, і її ідентичність, професійна ідентичність, інтегральна ідентичність, професіонал); 2) визначити компонентний склад ідентичності як інтегральної властивості особистості та особливостей їхнього прояву на різних етапах професійного становлення психологів. Приступаючи до виконання першого завдання дослідження, перелічимо поняття, зміст яких необхідно розкрити для розуміння проблеми. Це наступні поняття: особливості становлення особистості в професії; професійна ідентичність і її структурні компоненти; ідентичність, як інтегральна властивість особистості.
   Перш ніж звернутися до уточнення феномена ідентичності як інтегральної властивості особистості (інтегральна ідентичність), зупинимося на розгляді деяких, що співвідносяться з ним, у рамках представленої теми.
   Становлення особистості в професії, на думку ряду фахівців, це більша частина онтогенезу людини, що охоплює період з початку формування професійних намірів до завершення професійного життя. Э.Ф. Зеер визначає дане поняття як “формоутворення” особистості, адекватне діяльності, і як індивідуалізацію діяльності особистістю [1]. Аналіз зазначених публікацій дозволяє констатувати, що найпоширенішими є два типи моделей: онтогенетичні (вікові) і професіогенетичні. Онтогенетичні моделі розглядають професійний розвиток людини у контексті вікової періодизації її життя в цілому, а інші зв'язують це становлення з періодом реального виконання суб'єктом певної трудової діяльності.
   У рамках нашого дослідження, ми зупинимося тільки на тих роботах, які найбільш об'ємно висвітлюють проблему становлення особистості та її ідентичності в процесі професіоналізації. Один з таких підходів, освітлений і представлений у публікаціях А.К. Маркової [4]. Вона виділяє кілька рівнів на шляху становлення професіонала: допрофессіоналізм, професіоналізм, суперпрофесіоналізм, псевдопрофессіоналізм, післяпрофессіоналізм [4. с 254]. Усередині рівнів професіоналізму та суперпрофесіоналізму автор виділяє етапи, основна функція яких пов'язана з розвитком особистісного потенціалу та деяких аспектів ідентичності професіонала. До них можна віднести етап самоактуалізації, як початок розвитку себе засобами професії і етап творчого самопроектування себе, як особистості і професіонала, тобто не просто розвиток і вдосконалювання того, що вже було, але й формування нових, раніше відсутніх особистісних і професійних якостей, що лежать в основі особистісної та професійної ідентичності [4]. У цьому зв'язку вона говорить, про такий інтегральний вимір професіонала, як особистісна та індивідуальна компетентність, індивідуальний професійний світогляд.
   Особистісна компетентність, визначається нею, як “володіння прийомами особистісного самовираження і саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості” [4, с 34], а також про взаємодію різних видів самовизначення (ідентичність) - особистісного, соціального, професійного. В одній з її робіт пояснюється, що “В одних випадках вони передують один одному, наприклад, особистісне самовизначення може передувати і сприяти професійному, найчастіше вони відбуваються одночасно, змінюючи свої місця, як причина і наслідок” [4]. Під індивідуальною компетентністю розуміється володіння прийомами самореалізації та розвитку індивідуальності в рамках професії. Розглянута модель професійного розвитку А.К. Маркової, методологічно може бути оцінена, як одна зі спроб підійти до вивчення феномена ідентичності і його становлень у процесі професійного розвитку.
   У рамках досліджуваної проблеми, цікавими є виявлені Ю.П. Поваренковым інтегральні критерії становлення особистості професіонала. У якості одного із цих критеріїв професіоналізму автор виділяє “професійну ідентичність” - суб'єктивний показник задоволеності працею і самореаліза-цією, основу яких становить професійна спрямованість людини. Інший показник, описаний автором - це особистісна зрілість, обумовлений їм ,як сформованість особистісного контуру регулювання процесу професійного розвитку, основу якого становить самосвідомість. У цій роботі автор акцентує свою увагу на тому, що в процесі становлення особистості відбуваються істотні зміни в самосвідомості професіонала і у феноменах пов'язаних з ідентичністю людини.
   У роботах Л.М. Мітіної акцент вивчення особистості професіонала повністю зміщається до дослідження механізмів і умов перетворення внутрішнього світу, що приводить як відзначає автор, “до принципово нового ладу і засобу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії” (с. 85-86). У якості “ядра” особистості професіонала вона розглядає професійну самосвідомість, а тому показником розвитку є перехід самосвідомості на більш високий рівень. Рушійними силами професійного розвитку суб'єкта (як саморозвитку) виступають протиріччя між видами “ Я-рефлексивне”: “ Я-діюче”, “ Я-відбите” і “вище” (творче Я). Відповідно до виділених видів Я-Рефлексивного, співвідносяться стадії професійного становлення, і характеризуються вони у такий спосіб: 1) на стадії самовизначення дозволяється протиріччя між “Я-діючим” і “Я-відбиваючим”; 2) на стадії самовираження, у рамках системи “Я” відбувається усвідомлення й корекція мотивації діяльності; 3) на стадії самореалізації співвіднесення знань про себе відбувається в рамках системи “Я і вище Я”.
   Проведений аналіз різних моделей становлення особистості професіонала свідчить про те, що в них у різній мірі представлена інформація про умови, стадії і етапи становлення фахівця. Проте, основний акцент у цих публікаціях зроблений на вивченні особливостей особистості професіонала, які можна визначити як професійна самосвідомість, особистісна зрілість, соціальна, особистісна та індивідуальна компетентність, індивідуальний професійний світогляд і його прояви, образ-я і особливості особистісної, соціальної та професійної ідентичності фахівця. Не ставлячи перед собою завдання докладного опису виділених особистісних особливостей професіонала в рамках цього дослідження, зупинимося більш докладно на розкритті поняття "професійна ідентичність" і особливостях його становлення.
   Становлення ідентичності в професійних рамках може бути визначене фахівцями, як стійке узгодження індивідуальних ознак, умов і змісту професії, що забезпечує досягнення на конкретному етапі певного суб'єктивного рівня професіоналізму, що обумовлює подальший професійний ріст і можливість переносу сформованих навичок і вмінь у змінені умови діяльності. Ю.П. Поваренков на наш погляд, розглядає становлення ідентичності в досить вузькому аспекті, як прийняття на всіх рівнях (соціальним і психологічному) індивідом професійних ціннісних позицій, санкціонованих у даному професійному просторі. Л.Б. Шнейдер визначає професійну ідентичність у рамках системного підходу, і розуміє її як результат процесів професійного самовизначення, персоналізації і самоорганізації, що проявляється в усвідомленні себе представником певної професії та співтовариства, певна ступінь ототожнення-диференціації себе зі справою та “іншими”, що проявляється в когнітивно-змоційно-поведінковому самоописанні [5].
   Щодо зазначених когнітивних і емоційно-поведінкових якостей дослідники підкреслюють, що найбільший зв'язок профідентичності виявляється, з моральними професійними орієнтирами, що виражаються в переживанні відповідальності та власній професіональній самоефективності, переконанні людей у можливості реалізувати свій особистісний потенціал і інтелектуальні ресурси в професійній діяльності.
   Для ряду теорій становлення ідентичності в професії характерне звертання до поняття Я-Концепція, у структурі якої виділяється така характеристика як переживання фахівцем своєї компетентності, власній ефективності та особистій впливовості, що забезпечує психологічну стабільність в обраній професії.
   У розглянутому аспекті, багатьма фахівцями вказується існування професіограми особистісних якостей фахівця. Тобто в становленні ідентичності особистості певну роль відіграє виражений особистісний радикал (відкритість, гнучкість, ініціативність, стійкість, рефлексивність, гуманність, компетентність, толерантність, особистісна зрілість, та ін.). Свою роль у становленні ідентичності грають суб'єктивні очікування і можливості соціальних перспектив, активність особистісної позиції, а також професійне визнання навколишніми, що сприяє твердженню ідентичності і професійної самопрезентації.
   Виявлені нами деякі закономірності і особливості становлення ідентичності особистості, а також їхня подальша систематизація дозволили визначити ідентичність, як інтегральну властивість особистості. Сучасний стан даної проблеми наповнений спірними питаннями, що не мають ще свого однозначного рішення. Серед них - проблема суб'єктивної ієрархії типів і рівнів ідентичності; питання про суб'єктивну важливість і залежність різних типів ідентичності від конкретної ситуації і актуалізації, а також від особливостей рефлексії людиною свого минулого і характером очікувань відносно майбутнього. Аналіз історичних передумов, теоретичних підстав і сучасного стану досліджень ідентичності, як інтегрального феномена, дозволило визначити останній як психічне явище, що має свою структуру і зміст і як процес, що має певну логіку та динаміку розвитку.
   Проблема вивчення ідентичності як інтегральної властивості особистості розглядається в ряді іноземних робіт.
   Іноземні фахівці розглядають інтегральний аспект ідентичності через призму співвідношення або балансу функціонування соціальної та особистісної ідентичності. Л. Краппман вивчав умови соціальної ситуації, при яких ідентичність залишається незмінною, і назвав ряд особливостей, необхідних людині для збереження своєї ідентичності в ситуації взаємодії. На його думку, успіх підтримки стійкості ідентичності залежить від здатності до рольової дистанційності, до змпатії, толерантності до протиріч, успішною презентації своєї ідентичності.
   Інший підхід запропонував Ю. Хабермас, що розуміє особистісну і соціальну ідентичності як два виміри, у яких реалізується балансуюча Я-Ідентичність. Вертикальний вимір - особистісна ідентичність, забезпечує єдність історії життя людини. Горизонтальний вимір - соціальна ідентичність, що забезпечує можливість виконувати різні вимоги всіх рольових систем, до яких належить людина. Я-Ідентичність, як інтегральна якість, виникає в “балансі між особистісною і соціальною ідентичністю”. В аспекті нашого дослідження становить інтерес дослідження Г. Брейкуэлл. Вона підкреслює, що з погляду реальної динаміки особистісна і соціальна ідентичності є частинами або аспектами “єдиної ідентичності” і виділяє наступні структурні компоненти ідентичності: біологічний вимір, змістовний вимір, ціннісний вимір і час. Ідентичність, що розуміється як біологічний організм, є продуктомвзаємодії біологічного організму із соціальним контекстом. Автором не розкриваються докладно, які саме властивості індивіда вивчаються в запропонованій їм системі аналізу. Змістовний вимір включає всі характеристики, якими індивід користується, щоб описати себе, і якими користуються інші для описання його, як унікальної особистості. Змістовні характеристики, що утворять цей вимір, ставляться як до соціального (ролі, групове членство), так і до особистісної ідентичності (цінності, мотиви, емоції, установки, каузальні схеми, персональні конструкта). Передбачається, що змістовний вимір безупинно в часі і зводить воєдино характеристики, що ставляться до особистісної та соціальної ідентичності. У ціннісному вимірі кожний елемент змістовного виміру має свою оцінку, позитивну або негативну, котра приписується йому індивідом, враховуючи соціальні норми і цінності. И. Гоффманом також робиться спроба визначити стійку складову ідентичності та визначити її інтегративну роль у розвитку всіх видів ідентичності. Із цією метою він виділяє три види ідентичності: 1) соціальну ідентичність - типізація особистості іншими людьми на основі атрибутів соціальної групи, до якої він належить; 2) особиста ідентичність - тут мова йде про індивідуальні ознаки людини; 3) Я-Ідентичність - суб'єктивне відчуття індивідом своєї життєвої ситуації, своєї безперервності і своєрідності. Саме цій структурі автор приписує найбільшу стійкість і функцію інтеграції у розвитку соціальної і особистісної ідентичності.
   Наявність неоднозначних критеріїв у визначенні феномена інтегральної ідентичності вимагає перегляду уваги до основних поглядів на її природу, і зіставленні її з поняттям самовизначення. У цей час самовизначення розглядається як тривалий процес внутрішнього, суб'єктивного плану, визначення для себе особистісних позицій і перспектив, досягнення їх. У такому розумінні самовизначення є певний етап соціогенези, усередині якого людина здобуває готовність до самостійної життєдіяльності. Таким чином, самовизначення охоплює великий діапазон можливостей і в основному полягає у виборі, пошуку життєвих шляхів і професії, засобів її реалізації, змісту. У свою чергу ідентичність є категорією самосвідомості і відбиває єдність соціального менталітету, майстерності, породжується особистісним досвідом і міжособистісним спілкуванням. Інтегральна ідентичність зв'язує воєдино реальність і ментальність, свідомість і поведінку. Наявно, що самосвідомість передує ідентичності, і вони каузально взаємозалежні, але не є тотожними поняттями.
   Подальший аналіз теоретико-методологічних досліджень дозволив затверджувати, що за рамками дослідження залишилися питання становлення ідентичності особистості фахівців в області практичної і консультативної психології. Знаходження інтегральної ідентичності є надзвичайно важливою частиною становлення фахівців психологів-практиків. Будучи розширенням Я-Концепції, сформована інтегральна ідентичність служить надійною системою координат для осмислення, як особистісного досвіду, так і будь-якого іншого.
   У своїй професійній діяльності практичний психолог використовує своє Я, впливає особистістю на інших людей, що жадають його відповідальності, і знаходження своєї стійкої ідентичності.
   Ідентичність як стійка властивість особистості (“Я-ідентичність”) забезпечує інтеграцію психолога в співтовариство, формування і рефлексію подання про себе як фахівця, тобто припускає сформований адекватний образ Я, у якому актуалізовані гуманність, рефлексивность, ініціативність, здатність переборювати труднощі, стійкість “Я-концепції” і адекватність “ Я-образа”, і інші властивості особистісного радикала.
   Ціль роботи - дослідити інтегральну ідентичність із процесуальної сторони, тобто динаміку і умови її становлення в процесі підготовки практичних психологів у ВНЗ. У нашому дослідженні взяли участь 90 студентів-психологів ПНПУ, що навчаються на першому, третьому та п'ятому курсі та ще 30 молодих фахівців. Основним критерієм, яким ми керувалися при вирішенні завдання, було визначення етапів становлення особистості в професії. Взявши за основу класифікацію Ю.П. Поваренкова [5], ми виділили чотири етапи становлення особистості і визначили відповідну їм вибірку випробуваних: у першу групу ввійшли студенти першого курсу з “шкільною ідентичністю”; у другу групу -третій курс, з “студентською ідентичністю”; у третю групу - п'ятий курс (магістранти) з “власне-професійною ідентичністю”; четверта група - молоді фахівці з “професійною ідентичністю”. Для рішення завдання виявлення моделей ідентичності і її особливостей, адекватності “образу-я” використовувалися методика М. Куна “Хто я такий?”, і її модифікація, запропонована С. Зучером, а також стандартизоване інтерв'ю Дж. Марсия-Арчер, репертуарні Грати Г. Келлі. З метою визначення особистісного радикала досліджуваного феномена (стійкість “Я-Концепції”, рефлексія, емоційна активність, гуманність, самовідношення, самоповага та ін.) застосовувалися “Шістнадцятифакторний особистісний оптувальник" Р. Кеттелла і опитувальник “Самовідносини” В.В. Століна. Первинні експериментальні результати були статистично оброблені, з використанням комп'ютеризованої програми SPSS 13. і представлені в таблиці.

Таблиця 1

   У даній статті ми представимо лише фрагмент, що відбиває динаміку деяких компонентів інтегральної ідентичності особистості практичних психологів. Отримані в ході кореляційного аналізу дані свідчать про можливість зіставлення рівня виразності ідентичності і його представлення на різних етапах становлення особистості як професіонала. Так, виявилися значимі позитивні кореляційні зв'язки (р< 0,01) відзначені між вираженим -пасивним рівнем і на рівні (р< 0,05) з вираженим-відкритим рівнем і першим етапом професійного становлення. Отримані результати узгоджуються з даними цілого ряду інших робіт, у яких підтверджується думка про те, що студенти першого курсу характеризуються підвищеною ініціативністю, відрізняються завищеним рівнем оцінки своїх професійних якостей і “професійного-я”. Можливо, це пов'язане із ситуацій успішного надходження, знаходженням оптимістичних очікувань і нових ролей, а також із здатністю переборювати труднощі, що і є визначальним у становленні професійної ідентичності психологів [2, 5, 6]. Невиражений рівень ідентичності простежується на першому і четвертому етапах становлення психолога-практика, і характеризується найбільш значними коефіцієнтами кореляції на рівні р<0,01. Можемо припустити, що на цьому етапі відбувається зсув інтересу від ідеалістичної реальності та інформації (“Я-ідеальне”, “Я-глобальне”, “Я-соціальне”) до більш реального і матеріального рівня “Я-фізичне”, “Я-діяльне”). Можливо, цей процес пов'язаний з ростом прагнень у студентів стати незалежними, самостійними, що проводить до пошуку роботи, як правило, низької кваліфікації, але непогано оплачуваної. На цьому етапі студенти беруть участь у проходженні психологічної практики, де відбувається неузгодженість між своїми поданнями про професію, своїми можливостями та існуючою реальністю. Відбувається розвиток “Я-рефлексуючого”, що й викликає зниження інтересу до одержання знань по своїй спеціальності. Тому самовираження і саморозвиток на даному етапі є не основною характеристикою, тоді як на етапі щирої професіоналізації (молоді фахівці) спостерігається абсолютно протилежна ситуація. Самоактуалізація і саморозвиток ставляться молодими фахівцями на перший план, про що свідчать значимі позитивні кореляції на рівні р<0,01 по показниках: виражений -стійкий і виражений-відкритий рівень.
   Висновки і перспективи дослідження. Теоретико-емпіричний аналіз проведеного дослідження дозволив визначити кілька приватних висновків:
   1. Визначено, що ідентичність як інтегральна властивість особистості (“Я-ідентичність”) забезпечує формування рефлексивного подання про себе як фахівця, тобто припускає сформований адекватний образ Я, у якому актуалізовані гуманність, рефлексивність, ініціативність, здатність переборювати труднощі, стійкість “ Я-Концепції” і адекватність “Я-образа”, і інші властивості особистісного радикала.
   2. Виявлено, що в цілому у студентів-психологів в процесі професійного становлення у ВНЗ досяжний виражений-пасивний і виражений-відкритий рівень ідентичності. Даний результат з погляду вивчення цілеспрямованої професійної підготовки цілком вірогідно характеризує студента як суб'єкта орієнтованого на подальший процес самоактуалізації та саморозвитку.

Література

1. Зеер Э.Ф. Психология профессий. - М., 2003.
2. Евтешина Н.В.Динамические аспекты профессионального компонента идентичности психолога // Известия Уральского государственного университета. - 2007.-№52. - С. 223-231.
3. Зливков В.Л. Самоідентифікація в педагогічній комунікації. - К., 2005. -144 с.
4. Маркова А.К. Психология профессионализма. -М., 1996.
5. Поваренков Ю.П.Психологическое содержание профессионального становления человека. - М., 2002.
6. Санникова О.П. Феноменология личности. - Одесса, 2003. - С. 209-246.
7. Эриксон Э. Идентичность: Личность и кризис. - М., 1996.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com