www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Корекція та відновлення емпатійності у соціально дезадаптованих молодших школярів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Корекція та відновлення емпатійності у соціально дезадаптованих молодших школярів

Т.А. Рябовол

КОРЕКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЕМПАТІЙНОСТІ У СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

   Проблема гуманного, чуйного ставлення людей одне до одного не втрачає своєї актуальності в суспільстві: і науковці, і педагоги, і батьки та й просто сторонні спостерігачі обговорюють факти зростання черствості, збайдужіння молоді у ставленні до інших людей, ЗМІ час від часу повідомляють про кричущі прояви дитячої жорстокості, свідоме нехтування моральними нормами, ознаки девальвації вартості людського життя. Існує багато причин, що зумовлюють такий стан, цитуючи класика: “Не можна жити у суспільстві і бути вільним від нього”, - отже суспільство також хворе, точніше зайняте виживанням, накопиченням матеріальних цінностей, а за таких умов - не до співчуття, співпереживання, взаємоповаги. Однак виживання суспільства ніколи не зміниться, не стане життям, якщо до нього не прийде усвідомлення цінності гідності особистості, бажання зрозуміти іншого, визнати за ним право бути собою, котре можливе за умов доброго, турботливого та чуйного ставлення до іншого, протидії будь-яким проявам зла, жорстокості, байдужості. Тому проблеми і виховання, і корекції емпатії тривалий час залишатиметься актуальною для нашого суспільства.
   Дезадаптовані діти із недостатнім розвитком емпатії, емоційно бідніші та більш замкнені від своїх адаптованих ровесників, вони не навчені особливо розрізняти різні емоційні стани інших людей, їх почуття. Доволі часто вони просто не знають як це: співпереживати, відчувати, розуміти, підтримувати, як цінувати гідність іншої людини. Причиною тому є низький мотиваційно-установчий рівень готовності до життя в колективі, недостатній загальнокультурний та соціокультурний розвиток в результаті педагогічної занедбаності дитини, що в свою чергу підсилює агресивність, нетовариськість або тривожність.
   Вважаємо, що психокорекційну роботу з дезадаптованими дітьми варто починати саме в молодшому шкільному віці, адже у зоні найближчого розвитку, ключовою потребою стає авторитет серед ровесників. Здобувати який, допоможуть комунікативна активність, впевненість в собі та вміння зрозуміти іншого. Усі перелічені вище атрибути набуваються та вдосконалюються у контексті групової ідентифікації, у процесі спілкування з ровесниками. Критерієм успішності “життя” в групі стає ставлення однолітків до дитини: прийняття її до групи чи відторгнення або, навіть, ізоляція. Важливу роль тут відіграє рівень розвитку емпатії підлітків. Наявність або відсутність авторитету найбільше впливає на формування самооцінки у цьому віці, а від ставлення до самого себе залежить і ставлення до інших. Утворюється ніби замкнене коло, і розірвати його можна корекцією емпатії у молодшому шкільному віці.
   Крім того, підлітковий вік є також наступним періодом ґенезу та вдосконалення когнітивного компоненту емпатії, розвитку особистісної рефлексії, нових умінь сприймання та прогнозування поведінки інших людей, наступним етапом означення особистісних меж, становлення самоконтролю над власними переживаннями і поведінкою; подальшого усвідомлення моральних засад людських взаємин.
   Під час розробки психокорекційних програм нами обов'язково враховувався той факт, що кожна дитина з категорії соціально дезадаптованих має своє власне, притаманне тільки їй поєднання особистісних рис, переконань, настанов, психологічних захистів та зумовлений ними набір поведінкових патернів. А відтак піддається різним видам психолого-педагогічного впливу і потребує індивідуального підходу, означена умова.
   Однак всіх учасників корекційно-відновлювальних груп за рівнем розвитку емпатії можна об'єднати у групи високо- та низькоемпатійних. Тим паче, що спільним завданням для роботи обох психокорекційних груп стали формування основних складових емпатії, таким чином, щоб це сприяло її гармонізації. Рефлексія, сенситивність, рівень моральної свідомості, спрямованість на інших людей - були визначені нами, як найважливіші компоненти для корекції. Зростання впевненості в собі, розвиток почуття власної гідності може знизити рівень емоційного напруження у стосунках із однокласниками, вчителями та іншими дорослими. Розвиток гнучкості мислення та поведінки, усвідомлення власних переживань, становлення потреби у прийнятті інших, напрацювання комунікативних умінь та навичок сприятиме зменшенню агресивності, тривожності, імпульсивності та навіюваності.
   Отже програма психокорекційних групових занять, розроблених нами для цієї категорії дітей, містить вправи для розвитку сенситивності, прогностичного, інтуїтивного та поведінкового компонентів емпатії, особистісної рефлексії; формування вербальних та невербальних умінь та навичок спілкування а також практики виходу з ситуацій конфлікту, умінь та навичок самоконтролю, зокрема, запобіганню емоційного зараження, розвитку комунікативної впевненості та активності, відповідальності за власні почуття (переживання) та підтримання взаємин з іншими людьми; корекції основних моральних цінностей та приорітетів та особливостей самоставлення.
   Завданнями розвивально-корекційних занять стали:
   - створення атмосфери відкритості, довіри у взаєминах між учасниками, заохочення до вільного самовираження;
   - усвідомлення дітьми проблем у спілкуванні та усунення емоційного дискомфорту учасників;
   - засвоєння нових знань про спілкування, умінь та навичок взаємодії в малих групах;
   - поліпшення соціальних здатностей до співчуття, співпереживання, кооперації;
   - напрацювання уміння сприймати психологічний стан людини;
   - формування навичок саморегуляції та схильності до управління власними емоціями в емпатогенних ситуаціях;
   - сприяння формуванню визнання цінності інших людей та настанов на позитивне ставлення до них;
   - розвиток емоційності, сенситивності, моральності, здатності до рефлексії у низькоемпатійних школярів;
   - вироблення позитивного самоставлення, впевненості в собі, почуття власної гідності;
   - зниження кількості внутрішніх протиріч, тривожності та агресивності молодших школярів.
   Важливим блоком даної програми, ми вважаємо корекцію самоставлення. Навчити позитивному ставленню до інших допомагає вміння приймати себе такими, якими ми є насправді. Навчити дитину приймати себе та інших допомагає психологічна підтримка, співчуття її емоційному стану, допомога у самоусвідомленні її мотивів, почуттів, конфліктів тощо.
   Розроблений нами комплекс занять з оптимізації емпатії є психологічним тренінгом інтегративного типу з елементами різних виховних та психокорекційних методів, заснована на загальних принципах психологічної допомоги. Розвиваючі заняття покликані сприяти особистісному розвитку учасників, в контексті групової взаємодії.
   Приведемо кілька прикладів корекційних занять, розроблених нами, для дітей з недостатнім розвитком емпатії.
   Заняття № 1. Мета - актуалізація знань про моральні норми, цінності, настанов на гуманне ставлення до людей (найближчого оточення).
   1. Організаційна частина. Знайомство учасників.
   - Всі сидять в колі. За сигналом всієї групи: “два оплески в долоні”, кожен вимовляє своє ім'я, до тих пір поки не назветься останній учасник групи. Потім кожен вибирає собі назву тварини. Два оплески в долоні - своє ім'я, два оплески по колінах - назва тварини. Наступний круг -завдання ускладнюється під час передачі ходу іншому учаснику: хлопок в долоні - учасник називає своє ім'я, хлопки по колінах - ім'я того, кому хочеш передати хід. Аналогічно поступаємо з назвами тварин.
   - Кожен з учасників називає улюблений колір.
   2. Основна частина заняття. Рольова гра на основі казки “Квіточка-семицвіточка”.
   - Короткий переказ казки.
   - Кожен учасник розповідає, для чого б він міг використати чарівну пелюсточку та записує свій вчинок на пелюстці “Квіточки-семицвіточки”, зображеної на великому аркуші паперу.
   - Учасники групи розмальовують спільну “Квіточку-семицвіточку”, за правилом: “Використав пелюстку лише для власного задоволення
   - можеш взяти тільки темний колір (відтінок), скористався пелюсточкою, щоб допомогти іншому - вибирай яскравий колір”.
   - Визначення важливих для ефективного спілкування дітей (з недостатнім розвитком емпатії ) моральних цінностей, запис їх у груповому малюнку.
   - Пантоміма - демонстрація почуттів у невербальній формі. Кожному учаснику вручається картка із завданням показати з допомогою міміки, жестів, виразу обличчя, рухів певний емоційний стан: радість, печаль, гордість, задоволення, заздрість, страх, злість і т.п.
   - Диспут всіх учасників тренінгу - обговорення ситуацій, що потребують від дитини морального вибору:
   - Коли брехня стає єдиним засобом збереження хорошого ставлення до мене, я...
   - Коли у моїй присутності кривдять людину, я...
   - Якщо я знаю, що поступив неправильно, то...
   Оцінювання власних вчинків за семибальною шкалою: дуже погано, кепсько, ніяк, краще, добре, чудово.
   Розвиток особистісної рефлексії. Кожен учасник розповідає, що в ході заняття викликало приємні переживання, а що навпаки.
   Примітка для психолога. Форма спілкування має бути делікатною, ненав'язливою. Особливу увагу важливо приділяти тим дітям, котрим важко спілкуватися в групі, не підганяти їх під час висловлювань їхніх думок з приводу власної поведінки, відчуттів, переживань з тій чи іншій ситуації.
   Д.З. Запитати у старших членів сім'ї про той вчинок з їхнього життя, коли дотримання моральних норм дозволило їм пишатися собою.
   Заняття № 2. Мета - формування чутливості до невербальних засобів спілкування, напрацювання навичок відчуття стану іншої людини за допомогою невербальних проявів, формування вміння виразити власний психологічний стан невербально.
   1. Організаційна частина. Вправа “Від усмішки стане всім тепліше.” Діти стоять у колі. Дитина з поганим настроєм стає у центрі. Усі діти посилають їй усмішки. Якщо дітей з поганим настроєм не виявиться, тоді діти посилають усмішки один одному.
   2. Основна частина заняття. Гра “Перетворення на тварин” Психолог:
   - У цій грі ви перетворитеся на різних тварин і покажете, що вони відчувають, переживають. Покажіть:
   - переляканого Зайчика, який зі страху ховається від вовка (сидить у кущах і тремтить);
   - сумного цапка-Іванка з казки про Оленку;
   - цікавого Єнота;
   - Бридке каченя;
   - сердитого Лева — царя звірів;
   - радісну, безжурну Мавпу.
   Психолог:
   - Все те, що переживали, відчували тварини, яких ви показували, - наші почуття.
   - Теоретична частина. Пояснення основ знань про невербальні прояви емоційного стану: на що вказує міміка, про погляд, які бувають особистісні межі і т.ін
   Завдання “Вгадай емоції” Психолог роздає картки із зображенням різних емоційних станів. Діти повинні сказати, який емоційний стан на них зображений.
   Вправа на диференціацію емоційних станів. Психолог:
   - Давайте пограємо в гру. Ви, діти, —дзеркало. Я буду дивитись у дзеркало. Нумо, дзеркальце, скажи, які емоції на моєму обличчі: радість, смуток, спокій, злість?
   (Ведучий зображає емоції. Діти називають їх самостійно, без допомоги.)
   Надалі відпрацювання уміння відбувається в парах. Один зображає різні емоції, а інший намагається їх скопіювати. Потім діти міняються ролями.
   Вправа “Чужий ранок”
   Психолог просить учнів оглянути всіх присутніх. Потім той, хто виступає, повинен на основі своїх уявлень розповісти, як проводить ранок обраний учасник:
   - у який час він прокидається;
   - встає відразу чи любить полежати в ліжку;
   - скільки хвилин робить ранкову гімнастику;
   - якого кольору його зубна щітка;
   - що любить їсти на сніданок.
   По закінченні розповіді об'єкт обговорення коментує збіги з реальністю.
   - “Оптимальна дистанція”. Учасники працюють у парах, постійно змінюючи партнерів, потім вся група працює разом. Інструкція: Знайдіть з кожним партнером оптимальну відстань. Тепер спробуйте розташуватися у приміщенні всією групою, зберігаючи оптимальні відстані.
   - Гра “Відеомагнітофон”. Спочатку всі учасники, крім одного, сидять в колі із закритими очима. Починаючи з нього, по черзі передають свій емоційний стан, використовуючи лише міміку і жести. Перший учасник передає інформацію сусіду . для цього він просить сусіда відкрити очі і невербально пояснює, що він зрозумів з послання попереднього учасника. І так далі, доки не завершиться коло. По закінченні кола перший учасник порівнює те, що вийшло з тим, що він передавав, відзначаючи тих дітей, котрим вдалося найточніше сприйняти інформацію.
   Заняття № 3. Мета - корекція самоставлення, розвиток позитивного адекватного самосприймання та самоприйняття, формування переконання “Я хороший - ти хороший”.
   1. Організаційна частина. 1.Вправа “Я очима інших” Інструкція: “Опиши, яким тебе бачать і що про тебе думають: твоя мама; твій однокласник; твоя вчителька; той, хто тобі подобається.
   Як ти вважаєш, чому саме так? Чиє ставлення, на твою думку найбільше збігається з твоїм власним?”
   - Малюнок на тему “Яким я себе бачу, і де я хочу зараз бути”
   - Визначення адекватності самооцінки кожного учасника. Дітям пропонується зобразити у формі двох кругів свій світ та світ інших людей. Інтерпретується таким чином: чим більша площа перетину фігур тим адекватнішою є самооцінка дитини.
   2. Основна частина. Вправа “Чарівне озеро”: Для вправи знадобиться скринька, в яку необхідно наперед покласти невелике дзеркало круглої форми. Всі учасники сідають у коло і закривають очі.
   Психолог:
   - Зараз ви передаватимете один одному скриньку. Той, хто отримує її, повинен розплющити очі і заглянути всередину. Там, у “маленькому чарівному озері”, ви побачите найунікальнішу та найнеповторнішу людину в світі. Посміхніться їй.
   Після того, як у скриньку загляне кожний, психолог ставить учням запитання:
   - Як ви розумієте значення слова “унікальний”?
   - Хто ж найунікальніша й найнеповторніша людина в світі?
   - Як відповіла вам ця людина на вашу усмішку?
   - Як же ми повинні ставитися до унікальної і неповторної особистості?
   Вправа “Похвали себе й інших”
   Учасники діляться на дві підгрупи. Одна підгрупа утворює зовнішнє коло, інша — внутрішнє. Учні стоять обличчям один до одного. Психолог:
   - Якщо ми не навчимося знаходити в собі позитивні якості характеру, говорити про них оточенню, ми не побачимо нічого позитивного і в іншій людині. Тому зараз кожний повинен сказати партнеру, Що мені в ньому подобається. Партнер, вислухавши вас, повинен сказати: “А крім того, я...” - і продовжити говорити компліменти на свою адресу.
   Наприклад, Сашко говорить Вірі: “Віра, ти дуже добра людина, мені подобається, що ти завжди допомагаєш іншим у біді”. Віра продовжує: “А крім того я щедра...” Потім Віра повинна похвалити Сашка. Після обміну компліментами учні, які стоять у зовнішньому колі, пересуваються за годинниковою стрілкою і повторюють завдання з новим партнером. Після виконання вправи психолог задає запитання для розвитку рефлексії:
   - Що ти відчував, коли говорив компліменти іншим учасникам?
   - Що ти відчував, коли тобі говорили компліменти?
   - Чи легко було похвалити себе?
   3. Гра “Ми з тобою схожі” Учасники стоять в колі. Інвентар - м'ячик. Ведучий пропонує кидати м'яча один одному та уважно слідкувати, хто саме подає вам м'яча, бо, коли він потрапляє до вам, ви маєте сказати, чим ви схожі з тією людиною, яка його подала: “Ми вчимося в одному класі!” або “У нас зелені светри”. Тренер закінчує вправу, коли м'яч побував у кожного учасника. Запам'ятовує або записує найбільш популярних учасників (тих, до кого м'яч попадав кілька разів) та найменш популярних (до кого м'яч дійшов у останню чергу).
   4. Вправа “Перебудова”. Учасники знаходяться у хаотичному русі. Тренер пропонує об'єднатися в пари: хвіст до хвоста; ніс до носа; нога до ноги; плече до плеча; Інструкції подаються кожні 10-15 секунд Тренує увагу, активізує групу. В кінці заняття з метою розвитку рефлексії психолог звертається до кожного учасника з такими запитаннями:
   - Що для тебе було сьогодні головним?
   - Коли ти був здивований?
   - Наскільки ти був щирим у вираженні своїх думок, почуттів?
   Заняття № 4. Мета - формування навичок самоконтролю, навчання вміння володіти собою, формування в дітей бажання активно впливати на власну поведінку; оволодіння навичками продуктивного контакту; уміння модифікувати власну поведінку в ситуаціях, що викликають агресію (Принципи групової психологічної корекції підлітків з агресивною поведінкою були запропоновані К. Савицькою [7].
   1. Організаційна частина. Психогімнастичні вправи. “Давимо -висимо!”. Учасники стоять по колу. Тренер пропонує дітям торкнутися долонями один одного, спробувати розсунути своїх сусідів справа і зліва... “Відчуйте зусилля... Згадайте, що на вас давить... Скиньте, розслабтеся!” (так 2-3 рази).
   - Індивідуальна вправа. Напруження та розслаблення різних груп м'язів: стискання кулаків, щелеп, затримка дихання і т.п.
   2. Основна частина. Вправи підібрані для неї покликані навчити дітей уникати неприємностей у комунікативних ситуаціях.
   - “Кола довіри” Учасники сидять по колу. Кожна наступна частина інструкції подається після виконання попередньої. Інструкція: “Задайте запитання сусіду зліва про зовнішній об'єкт: “Котра година?” Задайте запитання про особливості його зовнішнього вигляду: “В тебе гарні кросівки, любиш спортивне взуття?” Задайте запитання про уподобання: “Тобі подобаються книги про Гарі Поттера?” Задайте запитання про риси характеру: “Мені здається, що ти весела людина. Чи це так?” Задайте запитання одному з учасників так, щоб відповіли і інші учасники: “Чи ти збираєшся ввечері зателефонувати другу?” Якщо задане запитання викликає негативну емоційну реакцію або небажання відповідати, то можна не відповідати. А той, хто задав “непристойне” запитання, робить 3 присідання. По закінченні вправи обговорюються рівні довіри, дистанції взаємодії.
   - “Приєднання чи втручання?” - ця вправа дозволяє дітям усвідомити (оцінити) різницю у поведінці того, хто приєднується до інших та того, хто втручається у справи, стосунки інших людей. Діти обговорюють запропоновані ситуації та визначають в яких випадках особа приєдналася, а в яких втрутилася [4, с 140].
   - Ведучий пропонує учасникам відповісти на запитання: “Чи були ви коли-небудь дійсно щасливі? Згадайте коли ви були дуже налякані. В яких ситуаціях ви буваєте дуже нетерплячим або нестриманим? Розкажіть про це. Чому деякі люди реагують на такі ситуації по-різному? Ви думаєте, що люди можуть контролювати свій настрій?”
   - Ознайомлення учасників зі способами нейтралізації гніву:
   - глибоко вдихнути та затримати на хвилинку подих;
   - почати рахувати у зворотному напрямку;
   - згадати про щось приємне;
   - Тренування вмінь у нейтралізації гніву. Кожному учаснику задається відповідна тренувальна ситуація.
   - Закріплення вмінь. Гра “Пункт прокату ідей”. Учасники сидять колом. Психолог пропонує всім згадати таку ситуацію, в якій вони поводились агресивно, але й тепер не уявляють іншого типу поведінки. Зараз у них є можливість запозичити в когось ідею для вирішення цього питання. Учасник, який бажає запозичити ідею, розповідає про ситуацію і вислуховує пропозиції інших членів групи.
   - Розвиток особистісної рефлексії. Які почуття виникають в результаті такого способу попередження конфліктних ситуацій? Як ти винагородиш себе за достойний вихід із ситуації конфлікту, за тренування нових поведінкових навичок?
   - Мозковий “штурм”. Діти разом пропонують своє бачення рис, притаманних лідеру. Ведучий спрямовує обговорення, резюмує, допомагає узагальнювати сказане, зробити потрібні висновки. Серед названих рис мають бути: впливає на інших, допомагає, підтримує, об'єднує різних людей, виявляє душевну теплоту, чесний, цінує свободу кожного в команді, цілеспрямований
   - Розвиток кооперувальних умінь. Гра “Хто перший схопить предмет” Група поділяється на дві команди. Завдання команд - дістати предмет, який знаходиться досить далеко. Для цього треба створити “живий ланцюг”, прикріплений з одного боку, наприклад, до дверної ручки. Відстань до предмета більша, ніж довжина ланцюга, отже, учасникам доводиться використовувати інші способи зв'язування в ланцюг, наприклад рука-нога.
   Заняття № 5. Мета - відпрацювання навичок співпраці та взаємодії. Розвиток комунікативних здібностей. Вироблення досвіду взаємної довіри.
   Матеріали: крейда або мотузка.
   1. Організаційна частина. Розвиток уміння відчувати іншого. Група вибирає “поводиря”, котрий протягом 4 - 5-ти хвилин водить групу із закритими очима по кімнаті. Учасники тримають один одного за талію або за плечі. По закінченню гри кожен ділиться своїми враженнями що до відчуття довіри до “поводиря”.
   2. Основна частина заняття. Вправа “Телепатія”. Учасники групи розділяються на пари. Сядьте спиною один до одного. Після того, як я скажу “Почали!”, зосередились один на одному і тричі, не домовляючись, спробуйте водночас обернутися та подивитися один на одного.
   - Гра “Гірська стежина” Уявна прірва завширшки 2 метри, місток і стежина завширшки 20-25 см (обмежена мотузкою або обкреслена крейдою). Психолог: “Уявіть, що ми високо в горах. Перед нами прірва, через яку треба перебратися. Ви підете назустріч одне одному. Потрібно не впасти у прірву. Пам'ятайте, що ви йдете по дуже вузькій стежині і вузькому містку”. Діти розбиваються на пари, рухаючись назустріч один одному, перебираються через прірву.
   Обговорення. Психолог: “Яка пара пройшла краще за всіх? Чому?” Оцінюється активність, увага до партнера, взаємодопомога, варіанти вирішення проблеми й вибір найвідповідальнішого, а також час виконання.
   - Гра “Очеретинка під вітром”Психолог: “Станьте в коло дуже близько один до одного. Це не звичайне коло, а чарівне. Воно чарівне тому, що діти, які стоять у колі, робитимуть все для того, щоб той, хто стоїть у центрі, пережив дивні відчуття. Хто з вас хотів би першим стати посередині? Ставай у центрі, ноги постав разом, тримайся прямо. Усі інші, підніміть руки на рівні грудей. Коли наш доброволець падає у ваш бік, ви повинні його піймати і тихо повернути у вихідне положення”. При цьому дуже важливо, щоб учасник у центрі стояв дуже прямо, неначе він дерев'яний. Психолог також стає в коло і показує, як потрібно ловити дитину. Протягом всієї гри необхідно допомагати і підстраховувати гравців. Бажано, щоб у центрі кола побувала кожна дитина. По закінченню вправи психолог ставить запитання:
   - Як ви почувалися в центрі кола?
   - Чи довіряли ви колу?
   - Кого ви побоювалися?
   - Що для вас було найважчим?
   - Чи пробували ви заплющити очі?
   - Що ви відчували, коли були частиною кола?
   - Чи важко вам було утримати інших?
   - Чи добре ви впоралися із своїм завданням разом?
   - Рольова гра. Кілька учасників розігрують діалоги з української народної казки “Солом'яний бичок”. Обговорення поведінки персонажів відбувається за такими питаннями:
   - Яким здавався Солом'яний бичок на перший погляд?
   - Чим спокусилися Ведмідь, Вовк, Лисичка та Зайчик?
   - Якої помилки припускалися всі звірі, і до чого це призвело?
   - Пригадайте чи траплялися вам ситуації, коли перше враження про людину було помилковим?
   - Чого на вашу думку навчилися звірі в результаті своїх пригод?
   Моделювання та програвання ситуацій у випадку альтернативної поведінки персонажів казки. В кінці діти діляться враженнями та думками з приводу нового досвіду.
   3. Підбиття підсумків. Психолог: “Тільки допомагаючи одне одному, уважно прислухаючись до партнера, відмовляючись від упертості, можна подолати труднощі. Особлива роль - взаємна довіра. І вкінці заняття пропоную вам ще раз погратися.”
   Гра “Подарунки”.
   Кожен учасник отримує маленький аркуш, який підписує і передає по колу. На ньому діти мають написати, що вони хотіли б подарувати його власникові, загортають і передають далі. Гра триває доти, доки аркуш не дійде до свого господаря. Потім учні розгортають аркуші й зачитують, які подарунки вони отримали.
   Під час проведення психокорекційних занять варто постійно спостерігати за емоційним станом дітей, бажано, щоб все, що вони роблять сприймалося ними як цікава гра, в такому випадку нові для них знання та навички засвоюватимуться ефективніше.

ЛІТЕРАТУРА

1. Валантинас А.А. Взаимосвязь эмпатии и усвоения нравственных норм детьми младшего школьного возраста: Автреф. дис... канд. психол. наук. - К.: 1988. - 16 с.
2. Власова О.І. Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі // Соціальна психологія. - К., 2005. - №4 (12). - С. 44-54.
3. Гаврилова Т. П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников младших подростков// Психология межличносного познания/ Под ред. А. А. Бодалева. - М.: Педагогика, 1981. - С. 122-139.
4. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам/ Пер. З англ.. В. Хомика. - К:. Либідь, 2003. - 520 с
5. Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л. Курс лекций по детской патопсихологии. - Ростов-на-Дону, 2000. - 573 с.
6. Петровский А.В. Быть личностью. - М.: Педагогика, 1990. - 111 с.
7. Савицька К. Принципи групової психологічної корекції підлітків з агресивною поведінкою //Психолог / № 22 (310), червень, 2008.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com